«Нові імена в палітрі Сумщини» – таку назву мала виставка професійного художника Андрія Багна, яка відбулася днями в Покровці в рамках щорічної обласної виставки творчих робіт з малюнка і живопису, а також робіт майстрів декоративно-прикладної творчості, кандидатів на здобуття звання «Народний майстер Сумщини 2014-2015». Але у самій Покровці з вами можуть посперечатися, що ім’я Андрія «нове» у мистецькому світі області і не лише її, тут щиро пишаються своїм земляком, та й взагалі родина Багно у селі шанована.

Хоч Андрій і народився на Півночі, але дитячі роки пройшли в Покровці, де навчався в місцевій школі. Нині чоловік з родиною мешкає в Сумах, працює комп’ютерним дизайнером, але батьків провідує часто, каже – кращих місць для натхнення годі й шукати. Почувши це, відразу згадалися слова керівника цього проекту Наталії Наумової, що коли пропонувала Андрію обрати місце проведення своєї виставки, він, навіть не дослухавши, впевнено відповів: «Це буде Покровка».

Тематика робіт Андрія Миколайовича широка: пейзажі, натюрморт, біблійні мотиви, портрети, два з яких були представлені на виставці. Це дідусь Іван Степанович та дружина Світлана. За словами художника, це люди, без яких годі було говорити про творчість, бо перший свого часу відкрив у хлопця талант, а та симпатична дівчина з полотна – то його безцінна Муза.

Але тут Андрія Миколайовича відволікають якісь організаційні моменти, він просить вибачення, обіцяє обов’язково продовжити бесіду через кілька хвилин, а між тим новим співрозмовником стає Покровський сільський голова С. І. Циганенко.

– Те, що ця людина творча, ви вже переконалися, – розповідає Сергій Іванович, – Але всі ми знаємо Андрія, як порядного, доброго чоловіка. Це характерна риса їхнього роду, починаючи від діда Івана Степановича, батька Миколи Івановича та його дружини Валентини Михайлівни. Їх внукам Івану та Тимофію 12 та 10 років, а погляньте, які чудові пейзажі вже пишуть. У нас у селі багато талановитої дітвори, і для них ось таке відкрите, живе спілкування з професійним художником, його поради, підтримка багато чого значать.

Між тим до зали повертається винуватець заходу, тож маю нагоду задати кілька питань стосовно його становлення, як художника.

– Андрію, неодноразово чув сьогодні багато теплих слів на адресу Вашого дідуся і що саме він розгледів у Вас талант художника?

– Я б сказав так: що я художник, дізнався саме від нього. Цікаво, що сам Іван Степанович почав малювати, коли йому вже було 75 років. Живопис у нього був монументальний, він писав не на полотнах, а на стінах. До сих пір залишилися розписані ним ворота, стіни власного будинку.

– Дідусь відкрив у собі талант у 75, щойно бачив картини Ваших синів, яким 10 і 12 років, а пам’ятаєте, скільки років було Вам, коли написали свою першу картину?

– Точно не можу сказати, але пам’ятаю, що у мене завжди виходило. Вперше олійні фарби придбав у Львові, де навчався у машинобудівному технікумі. Якщо мої сини Іван і Тимофій навчаються у школі з художнім нахилом, то я ніде не навчався, тому поняття не мав, що з тими фарбами робити. А тоді просто взяв і написав портрет відомої співачки Мадонни. Вважаю, що це дар від Бога, тому у своїх творах намагаюся передати красу Божого створіння, природи.

– Де берете мотиви, теми для своїх картин?

– Щось пишу з натури, як наприклад, сільські чи міські пейзажі. А ось Покровську церкву, на жаль, з натури написати вже не вийде. Її почали руйнувати ще в тридцяті, а остаточно знищили після війни… Тож те що бачите сьогодні на виставці – це репродукція із дивом уцілілого фотознімку, який зберіг мій дід.

А далі став свідком чарівного, майже містичного дійства із цілком прозаїчною назвою «майстер-клас». Разом з дітлахами із відкритим ротом спостерігав і відверто нервував, коли таїнство народження картини переривав мій мобільник. Менше, ніж за годину біле полотно перетворилося на осінній пейзаж.

– Це техніка енергійна для молодих, динамічних людей, – пояснює Андрій. – До її вдосконалення я йшов багато років. Це як музика, виражена у фарбах.

Не буду зараз псувати цю прекрасну музику словами, скажу лише, що це дійство треба бачити на власні очі, сподіваюсь, що така нагода у краснопільчан незабаром з’явиться, принаймні про це запевнила керівник проекту Н. Наумова.

Андрій Миколайович Багно брав участь в багатьох виставках, чимало його картин знаходяться у приватних колекціях України, Росії, США, Німеччини та інших країн. Сьогодні художник вивчає багато літератури, удосконалює свою майстерність.

– Коли люди обирають мої картини і прикрашають ними свої оселі – це велика честь для мене, – пояснює чоловік, – Вони мають нести позитивну енергетику, світло, пробуджувати позитивні емоції. Це і є покликання художників, поетів, письменників, всіх творчих людей.

Картина, яка народилася того дня в приміщенні Покровського сільського будинку культури, буде викликати позитивні емоції в школярів місцевої школи.

 
Автор цих рядків вирішив підтримати юне обдарування, і моя вічно темна робоча «келія» відтепер «підживлюється» світлом і позитивною енергетикою «Осіннього вечора» від одного з продовжувачів династії, десятирічного Тимофія Багна.

А ось згадану вище репродукцію знищеного Покровського храму того дня придбав депутат райради Володимир Макаренко і тут же подарував Покровському сільському голові С. І. Циганенку, і хто його знає, можливо майбутні зодчі відбудовуватимуть святиню саме з цієї картини… Життя таке непередбачуване.

О. МОЦНИЙ

 
Джерело:
http://krasnews.at.ua/news/andrij_bagno_pro_te_shho_ja_khudozhnik_diznavsja_vid_didusja/2014-12-23-4557
23.12.2014
Андрій БАГНО: ПРО ТЕ, ЩО Я ХУДОЖНИК, ДІЗНАВСЯ ВІД ДІДУСЯ