Народився Павло Михайлович Скоропад 25 травня 1919 року в селі Пушкарному (нині село Грабовське).

В діючу армію Павло Михайлович пішов з перших днів війни. Воював на Західному, Сталінградському, Північному, Прибалтійському, Першому Білоруському фронтах.

Наприкінці 1941 року рядовий-комсомолець Скоропад висадився з повітряним десантом у тилу фашистських загарбників, особисто підірвав фабрику в Ялті.

На смерть стояв притиснутий до Волзького берега 84-й гвардійський полк 33-ї гвардійської стрілецької дивізії. Тут, на сталінградській землі навідник мінометної обслуги Павло Скоропад був перший раз поранений. Нашвидкуруч перев’язавши рану, він продовжував свій ратний труд.

…У квітні 1944 року, долаючи впертий опір ворога, частини 33-ї гвардійської стрілецької дивізії вийшли до Севастополя і почали ретельно готуватися до його визволення. Мінометники виявили вогневі засоби в німецькій обороні. 25 квітня при проведенні нічного пошуку Скоропад був легко поранений і через п’ять днів повернувся в стрій.

5 травня розпочався штурм севастопольських укріплень. Нашим підрозділам вдалося вклинитися в оборону гітлерівців і за два дні напружених боїв подолати три лінії траншей. Дива мужності й героїзму показали радянські воїни при штурмі Сапун-гори. Тут відзначилось багато бійців 84-го гвардійського стрілецького полку. Серед них і гвардії молодший сержант Скоропад – мінометник другої роти. Його обслуга підтримувала атакуючі стрілецькі підрозділи, особисто не один десяток фашистських вояків вразив своїми влучними пострілами. А коли бійці оволоділи першою ворожою траншеєю, Павло став надавати допомогу пораненим. Під вогнем противника він виносив з поля бою своїх однополчан. Тільки за перший день переніс до укриття двадцять солдатів, а вночі підводою доставив їх у медсанбат. На вогневі позиції мінометної роти він повертався з боєприпасами. Чотири дні точилися жорстокі бої за Севастополь. 9 травня радянські війська очистили місто від ворога.

Кожен боєць, який брав участь у його визволенні, з гордістю називав себе севастопольцем. Багато радянських воїнів було відзначено тоді орденами і медалями. За сміливість і відвагу, проявлені в боях при врятуванні поранених, Павла Скоропада нагородили орденом Слави третього ступеня.

Незабаром 33-я стрілецька дивізія була перекинута на Перший Прибалтійський фронт. Тут молодший сержант виконував обов’язки старшини 4-ї стрілецької роти 84-го стрілецького полку. Противник, опираючись на заздалегідь підготовлену оборону, чинив запеклий опір. Однак стримати стрімкі наступальні дії наших військ гітлерівці не змогли. Вони здавали одну позицію за другою, відкочуючись все далі на захід. В дні наступу Павло Скоропад своєчасно забезпечував підрозділи боєприпасами, харчами. Особовий склад роти поважав свого товариша за постійне піклування про бійців, за особисту стійкість і відвагу.

19 серпня 1944 року підрозділи 84-го стрілецького полку розгорнули бої за населений пункт Горди. Їм вдалося увірватися в село. Але фашисти контратакували їх, і наші війська почали відходити. В цю мить молодший сержант Скоропад піднявся на весь зріст і з вигуком «За мною, хлопці, вперед!», побіг назустріч гітлерівцям. Бійці наслідували приклад свого старшини і з могутнім «ура!» кинулись на ворога. Німці не витримали сміливого натиску і відкотилися назад. Скоропад у тому бою знищив більше десятка фашистів.

Через декілька днів 84-й стрілецький полк уже форсував річку Німан. Під час переправи загинув командир взводу. Командування взводом взяв на себе Павло Скоропад. Він забезпечив успішну переправу своїх бійців на протилежний берег, підрозділ закріпився на захопленому плацдармі і утримував його до підходу основних сил полку. Завдання було виконано. Скоропад був удостоєний ордена Слави ІІ ступеня.

Після виходу радянських воїнів на узбережжя Балтійського моря, розгорнулися бої на Кенігсбергському напрямку. 33-я гвардійська Севастопольська стрілецька дивізія ввійшла до складу 3-го Прибалтійського фронту. Наступ проходив у складних умовах. Велика кількість озер і боліт, могутні довготривалі укріплення робили ворожу оборону важкою для взяття. Підрозділи 84-го гвардійського стрілецького полку поволі просувалися вперед.

28 січня 1945 року вони вийшли в район населеного пункту Трутенау і зав’язали бої за висоту 47,3. Першим з групою бійців увірвався в розташування противника старшина 8-ї стрілецької роти гвардії сержант Скоропад. Вогнем із автомата він зрізав до десятка фашистів. Поєдинок у траншеї був недовгим. Ворог відступив. Висота опинилася в наших руках. Командування представило до нагороди багатьох воїнів, які відзначилися в боях на підступах до Кенігсберга. На грудях Павла Скоропада засяяв орден Слави першого ступеня.

Йшли бої за місто-фортецю Кенігсберг. Ворог оскаженіло чинив опір. Під час проведення розвідки Павло Михайлович отримав тяжке поранення – п’яте за рахунком. Воно позбавило його надії зустріти день Перемоги серед однополчан. Шість довгих місяців провів він у госпіталі.

У жовтні 1945 року П. М. Скоропад демобілізувався. Приїхав на Донбас, декілька місяців працював на шахті імені Кірова в Макіївці. Але фронтові рани давали про себе знати. Павло Михайлович змушений був перейти на більш легку роботу. З часом здоров’я підправилось, і в 1969 році він знову став шахтарем.

У 1977 році персональний пенсіонер союзного значення Павло Михайлович Скоропад після тяжкої хвороби помер.

Уривки з робочого варіанту книги Л. ДІДОРЕНКА, О. МОЦНОГО та О. КОЗИРЯ “ЗОЛОТЕ СУЗІР’Я НАШОГО КРАЮ”.

Джерело:
http://krasnews.at.ua/publ/rozpovidi_pro_zemljakiv/geroji_nashogo_kraju/diva_muzhnosti_i_gerojizmu/16-1-0-94
08.05.2010
Дива мужності і героїзму

Розповідь про Павла Скоропада на сайті «Герои страны»:
http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=4691
Скоропад Павло Михайлович
25.05.1919 – 24.06.1977
Повний Кавалер ордена Слави