Category Archives: Знані земляки

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено рятувальника Сергія Антоненка із Славгорода

Leave a reply

ЗАХИСНИКІВ ІЗ СУМЩИНИ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ВІДЗНАЧИВ ДЕРЖАВНИМИ НАГОРОДАМИ (ПОСМЕРТНО).

Відзнаки рідним загиблих Героїв вручив начальник Сумської обласної військової адміністрації Володимир АРТЮХ. За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено (посмертно): Дмитра Голованя з Конотопщини, Станіслава Сухоноса, Сергія Бандрабура, Ігоря Ладура з Охтирського району, Дениса Савченка та Артема Хурсенка з Сум, Віталія Дмитрієва з Сумського району, Олега Кабанова з Роменщини. Continue reading →

Краснопільчанину Павлу Биченку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Сумського району»

Leave a reply

22 листопада 2023 року пройшла двадцять п’ята сесія Сумської районної ради восьмого скликання. Під час пленарного засідання депутатським корпусом прийнято рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин Сумського району» вісьмом військовим, які загинули, захищаючи державу в лавах Збройних Сил України. Зокрема, сержантам Ігору МІНЯЙЛУ, Олександру БАБАКУ та Василю КОРОБЕЙНИКУ, молодшому сержанту Іллі ГАВРИЛИШИНУ, старшим солдатам Анатолію ПАВЛЮЧЕНКУ, Павлу БИЧЕНКУ та Дмитру БІЛОУСУ, солдату Богдану БОНДАРЕНКУ. Почесною відзнакою «За особливі заслуги перед громадою Сумського району» I ступеня нагороджено солдата Дмитра БУЙВАЛА (посмертно). Також почесними відзнаками I-III ступенів нагороджені військовослужбовці та добровольці, службовці та працівники підприємств, установ та організацій Сумського району. Continue reading →

ЗА ГЕРОЄМ ПЛАКАЛО І НЕБО. ЗГАДУЮЧИ ВОЛОДИМИРА ГАНЦЕВА

Leave a reply

Щира посмішка, добра душа і хоробре серце. Таким залишиться Володимир у пам’яті рідних, друзів, побратимів. Ще дев’ятнадцятирічним юнаком Володимир став солдатом, обравши службу за контрактом як альтернативну строковій. Брав участь у бойових діях на сході нашої держави. По закінченню терміну дії контракту повернувся до цивільного життя, працював у ДП «Агролісгосп». З перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора Володимир став до строю. А 20-го жовтня повернувся назавжди додому на щиті. Continue reading →

Йому назавжди залишилось 25 років… ЗГАДУЮЧИ ПРИКОРДОННИКА РОМАНА ЧОБОТКА

Leave a reply

14 листопада минає 40 днів, як не стало нашого захисника Чоботок Романа

Роман Чоботок народився 15 червня 1998 року в селі Самотоївка. У 2005-2014 роках навчався у Самотоївській ЗОШ І-ІІІ ступенів, закінчив 9 класів. В 2014-2015 роках навчався в Краснопільському закладі професійно-технічної освіти. Continue reading →

А КОМУ ТОДІ МОЇ СОЛДАТИ БУДУТЬ ПОТРІБНІ?

Leave a reply

В Україні вже понад півтора року триває війна. В цьому південному місті щодня чутно тривогу. Місцеві мешканці вже давно звикли до нової реальності. Любов Миколаївна Грідчина переїхала до Одеси зовсім недавно. Вона працює бібліотекарем у місцевій школі. Тут живе її донька Ольга з чоловіком і однорічною онучкою Полінкою. Тут похований її син Максим – Герой, який загинув, захищаючи український Маріуполь. Continue reading →

ЗГАДУЮЧИ ДМИТРА БАБЕНКА. «ВІН У ВСЬОМУ БУВ ПЕРШИМ І НАЙКРАЩИМ»

Leave a reply

Безкрайні поля, на яких працює комбайн під напрочуд спекотним вересневим сонцем. Цією дорогою Дмитро Бабенко щодня діставався до школи у Хмелівці, цією дорогою нещодавно приїздив у відпустку до батьківської хати, обіцяючи знову повернутись з Перемогою. Тепер цією ж дорогою, яку односельчани всипали квітами, Дмитра проводжали в його останню путь…

Дмитро Сергійович Бабенко народився 5 червня 1991 року в с. Веселе тоді Краснопільського, а нині Сумського району. З 1997 року навчався в Хмелівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Брав активну участь у футбольних турнірах, любив настільний теніс, навіть на війні з ним була його улюблена тенісна ракетка. Continue reading →

ГЕРОЙ З РОЗУМНИМИ ОЧИМА

Leave a reply

27 липня 2022 року у Свято-Воскресенському храмі ПЦУ м.Корця на Рівненщині відспівали і поховали загиблого військовослужбовця Олександра Леунова, уродженця села Мала Рибиця теперішньої Миропільської громади. Тоді навколо труни, яка потопала у живих квітах та сльозах рідних, зібрались родина, побратими, представники влади, духовенство, друзі, колеги та жителі громади, які прийшли розділити біль втрати.

Але не було серед них рідних братів загиблого Олександра, вони завжди були разом, але війна і тут зробила свою страшну справу, навіть у цей трагічний день розділивши їх – найменший Валерій виконував бойове завдання в найгарячішій точці війни, а середній Сергій перебував у шпиталі після тяжкого поранення. Continue reading →

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ВІНТАЖ (перечитуючи професора Леоніда Ушкалова)

Leave a reply

Девайс чи книга?

Нині навряд чи можна здивувати персональним девайсом. Більше, мабуть, здивує його відсутність. Свій настільний девайс зараз є в кожної людини. Або майже в кожної. Без стаціонарного комп’ютера чи моноблока, ноутбука чи ультрабука, вочевидь, нереально уявити людину в середовищі ХХІ століття, причому зовсім не обов’язково технологічно дуже просунуту. Нерідко навіть звичайну сучасну людину, в якої – так складається нині – є свій ментально чи професійно необхідний девайс. Настільний, одне слово.

А от у мене є своя настільна книга. Ароматно білі сторінки якої я гортаю вранці, коли все, здається, лише тільки бере свій розбіг, лишень тільки-но розпочинається, або вдень, коли інерція часу набуває особливо харизматичної відчутності, або й увечері, коли у зовнішньому завершенні цьогоденних подій ледь зримо зароджуються напруга й темпоритміка завтрашнього ранку. Continue reading →

Чому я не хочу вертатись в СРСР: памфлет Івана Багряного, що врятував життя сотням тисяч українців

Leave a reply

Його знають переважно за два романи – “Тигролови” та “Сад Гетсиманський”. Втім, навіть якби Іван Багряний не написав більше нічого, окрім памфлета “Чому я не хочу вертатись в СРСР”, він і тоді залишився б видатним літератором і політиком.

Як каже дослідник письменника, найвідоміший “багрянознавець” Олександр Шугай, сьогодні це малознана праця. Та близько 80 років тому вона стала спасінням для сотні тисяч українців, які опинились у таборах біженців після закінчення Другої світової війни. Continue reading →

Іван Багряний. Біг над прірвою від Охтирки до Нового Ульма

Leave a reply

До 60-х роковин Івана Багряного

Ворог радянського імперіалізму, якого не подужали енкаведисти. Письменник, якому на диво не заважала, а тільки допомагала політична заанґажованість. Іван Багряний – герой із яскравою, карколомною біографією: і творчою, і особистою, і політичною.

Охтирка – МАРС

Івана Багряного сьогодні сміливо можна назвати одним із найвідоміших українських письменників ХХ століття і, мабуть, найбільш прочитаним і визнаним в Україні письменником діаспори. Адже хоч він і народився та провів більшість життя в Україні, його основні твори публікувались і прославилися вже за кордоном. А на батьківщину вони повернулися тільки після проголошення незалежності.

На еміграції Багряний також став політиком, який примудрився посваритись і з комуністами, і з націоналістами, а також передбачити сценарій постання вільної України. Continue reading →