Tag Archives: Краснопілля

Починається новий *СХІД СОНЦЯ*!

Leave a reply

151009_SunRise1
Краснопільська музична сцена має багато яскравих доказів, що талановита молодь не застигла в провінційному болоті, і свідченням цьому є гурт *Схід Сонця*, створений 5 квітня 2012 року. Майже три роки творчої діяльності для музикантів – це багато чи мало? Питання відносне, але за цей час краснопільські рокери вже встигли «пофестивалити» як на районній сцені, так і на сценах, майданчиках великих і не дуже міст, навіть стали призерами ХІV Всеукраїнського фестивалю “Червона Рута” (2014-2015). Та найбільш рясним на події і пригоди став для «сонячних» саме цей рік. Чому? Про це ми намагатимемось дізнатися у вокаліста, одного з авторів текстів і музики гурту Володимира Курмачова.

– Володю, давай повернемось на два роки з «хвостиком» назад і трішки дізнаємось про хай не довгу, але вже історію *Сходу Сонця*? З чого чи з кого все почалося?

– Розпочинали у такому складі: соло гітара: Андрій Остріщенко, бас-гітара: Михайло Патлань – кращий басист Краснопільщини, ударні – Микола Кононенко, і я – вокал і ритм гітара. Перший рік намагалися відточувати майстерність на невеличких фестивалях, здебільшого місцевих, які організовували з іншими знайомими музикантами. Запрошували й друзів із Сум, зокрема декілька разів до Краснопілля приїздили наші добрі знайомі – гурт «State-Road». На другий рік практика участі у рок-фестах набула більшого поширення. Та найбільш вдалим на музичні події для нашого гурту став рік нинішній, коли на запрошення більш досвідчених команд, таких як «State-Road», «Дебош» отримали можливість відіграти на масштабних заходах, як то «Общага-фест» та триденний «Байк-фест» у Сумах. Щиро вдячні харківському гурту «Ярило», який виступив організатором «Сколот-фесту» у Харкові і запросив нас взяти у ньому участь. Для нас, молодих виконавців, спілкування із більш досвідченими музикантами, їх поради, допомога, а ще нові враження – багато чого вартують.

Та найбільший прорив для нас – участь у Всеукраїнському фестивалі «Червона Рута». Минулого року спробували себе в обласному відбірковому турі, а в цьому вже отримали запрошення для участі у фіналі, що відбувся у Маріуполі.
Continue reading →

Професор Чергінець Валерій Ігорович – лікар, вчений, педагог, організатор

Leave a reply

151002_V_Cherginets
Чергінець Валерій Ігорович – лікар-педіатр вищої кваліфікаційної категорії, доктор медичних наук, професор кафедри пропедевтики дитячих хвороб Дніпропетровської державної медичної академії, відповідальний за лікувально-консультативну роботу кафедри.

***
Валерій Чергінець народився в Краснопіллі, закінчив Краснопільську середню школу №1. З 1968-го до 1974 року він студент педіатричного факультету Дніпропетровського медичного інституту. Після закінчення працював лікарем-педіатром 5-ої міської дитячої лікарні, а з вересня 1975 року чотири роки – лікар-педіатр дитячого відділення обласної клінічної лікарні ім.Мечникова.

З 1979 року по 1982 рік Валерій Ігорович навчається в очній аспірантурі при кафедрі дитячих хвороб №3 ДМІ, по закінченні якої працював асистентом цієї ж кафедри. В 1983 році захищає кандидатську дисертацію «Чутливість бронхів до гістаміну і стан бронхіальної прохідності при рецидивуючих бронхолегеневих захворюваннях у дітей». З 1988 року – доцент кафедри госпітальної педіатрії, а з березня 2001 року – доцент кафедри пропедевтики дитячих хвороб з курсом сестринської справи.
Continue reading →

Генерал-майор Придатко Леонід Сергійович – комдив РВСН

Leave a reply

150930_Prydatko_L_S
Придатко Леонід Сергійович – генерал-майор, командир 39-ї ракетної дивізії РВСН (11.1975 – 05.1983), заступник начальника Краснодарського вищого військового командно-інженерного училища (1983 – 1986).

Придатко Леонід Сергійович народився 25 вересня 1935 року в селищі Краснопілля Харківської області (зараз – Сумська обл.).

Закінчив Камишинське командно-технічне училище, Ленінградську Військову інженерну академію ім. А.Ф. Можайського (1969 р).

У Ракетних військах служив на посадах: старший технік, командир взводу, начальник відділення, заступник командира полку, командир ракетного полку, командир ракетної бригади, командир ракетної дивізії, заступник начальника Краснодарського ВВКІУ.

У 1975 р. полковник Л.С. Придатко призначається командиром ракетної дивізії (м. Новосибірськ). У 1976 р. в дивізії починається зняття з бойового чергування і демонтаж ракет Р-16, знищення споруд стартових позицій п’яти ракетних полків. У 1977-1980 рр. дивізія переформовує ракетні полки на ракетний комплекс «Пионер».
Continue reading →

Вісті з Краснопільської гімназії

Leave a reply

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Нещодавно до Краснопільської гімназії завітав народний аматорський фольклорний колектив «Щеголек» Верхньо-Пожнянського Будинку культури.

Про те, що учасниці колективу та їхній керівник Володимир Махортов закохані у народну українську пісню, учні гімназії зрозуміли відразу, адже пісні лунали з такою любов’ю, ніжністю, що «мороз» пробігав по шкірі.

Гімназисти мали можливість почути майстерне виконання народних пісень, історію їх виникнення. Перед тим кожним виступом Катерина Тресницька розповідала, при якому обряді чи дійстві виконувалася та чи інша пісня.
Continue reading →

«Будеш ти в мене артисткою, добре в тебе виходить…»

Leave a reply

150917_N_Reus1
Реус Ніна Петрівна

Ніна Реус — українська актриса. Народилася 29 листопада 1946 року в с. Краснопіллі Сумської області. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1972). З 1969 року — актриса Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Знялась у стрічках: «Важкий колос» (Таня), «Осяяння» (Свєта), «Будинок з привидами» (дружина), «За твою долю» (Рая), «Важкі поверхи» (Обєдіна), «Там, вдалині за рікою» (Варка), «Народжена революцією» (Муратова), «Стрибок» (Марина), а також у фільмах «В’язні Бомона», «Олеся», «Тут нам жити», «Довга дорога в короткий день», «Дума про Ковпака», «Як гартувалася сталь», «Поцілунок Чаніти», «Квартет Гварнері», «Дачна поїздка сержанта Цибулі», «Коли людина посміхнулась», «Не мине й року», «Я більше не буду», «Юркові світанки», «Мріяти і жити» та ін. Член Національної спілки кінематографістів України.

***
150917_N_Reus_1974
Ніна Реус нерідко демонструвала свої артистичні здібності батькові, який працював на той час у Краснопільській міліції. Дівчина із захопленням читала вірші, танцювала. Тато щиро аплодував і, притуляючись щокою до її голови, говорив:

– Будеш ти в мене артисткою, добре в тебе виходить.    

Не помилився він у своєму прогнозі. Коли перевели його на службу до Кролевця, Ніна відвідує шкільний драматичний гурток, де виконує багато ролей, і вже тоді вона твердо вирішила вступати до театрального інституту.
Continue reading →

Кілометри дружби, кілометри пам’яті

Leave a reply

150915_marathon1
13 вересня у Краснопіллі пройшов відкритий чемпіонат області з напівмарафону та XVI традиційний легкоатлетичний пробіг пам’яті майстра спорту з марафонського бігу Миколи Максимовича Литвиненка.

Засновник і духовний наставник Краснопільського клубу любителів бігу «Явір» Микола Литвиненко за своє життя взяв участь у понад 60 марафонах і напівмарафонах, у більшості з яких був переможцем або призером. Наприклад, на чемпіонаті Європи, який проходив в Італії у 1998 році, Миколі Литвиненку вже виповнилось 59 років, та це не завадило йому пробігти добову дистанцію за 23 години 5 хвилин і 18 секунд. Незабаром у Швеції він входить в десятку найкращих бігунів і стає першим серед українських марафонців.

Маючи за спиною 72 роки, М.М.Литвиненко не здавав позицій. Краснопільчани частенько бачили бігуна на вулицях селища і за його межами. Він власним прикладом ніби стверджував, що рух, біг – це життя.
Continue reading →

«Високе світло імені і слова»

Leave a reply

150914_konkurs1
Вже стало доброю традицією в переддень дня народження славного земляка П.А. Грабовського проводити районний конкурс на кращого читця поезій. В цьому році він відбувся у малому залі районного Палацу культури і у ньому взяло участь 28 чоловік з усього району.

Конкурс проводився у чотирьох категоріях: читці від 7 до 12 років – 10 чоловік; від 13 до 15 років – 10 чоловік; від 16 до 21 року – 6 чоловік; від 25 років – 2 чол.

Майстерність виконання поезії, вміння втілитися в образ оцінювало журі. Потрібно відзначити, що з кожним роком читці конкурсу удосконалюють свою майстерність у декламуванні поезій П.А. Грабовського. Журі було дуже складно визначити переможців.
150914_konkurs2
Конкурс відкрив наймолодший учасник – 5-річний Забаренко Володя з Миропілля. У віковій категорії від 7 до 12 років перемогу здобули Юля Лазаренко з с. Осоївки, Богдана Орєхова з с. Хмелівки, Яна Чала з с. Самотоївки.

У категорії від 13 до 15 років перше місце виборола Римма Аршакян (с. Осоївка), другі – Олена Гонтар (с. Рясне), Крістіна Соляник (с. Покровка), треті – Світлана Мага, Марина Лупка (смт. Краснопілля), Ольга Небилиця (с. В-Пожня).

Continue reading →

ВОЛОДАРКА РОДИННОЇ РЕЛІКВІЇ

Leave a reply

150914_T_Savytska1
Наша зустріч з цьогорічною випускницею Краснопільської гімназії Тетяною Савицькою відбулася напередодні її від’їзду на навчання до Київського авіаційного університету. Позаду залишились роки в рідному навчальному закладі, які не можна назвати безтурботними, адже дівчина була президентом учнівського самоврядування гімназії, членом Малої академії наук України в Сумській області, членом агітбригади «Стимул», солісткою РПК, членом обласної збірної команди Сумської області з пішохідного та велосипедного туризму. Та всі ці «позаурочні» навантаження, за словами Тетяни, були їй лише в радість, адже любить спілкування, активний відпочинок, туризм, зміну місць, тому зізнається, що хоч і сумуватиме за гімназією, її вчителями та однокласниками, але до Києва їде з гарним настроєм. Останні літні дні принесли їй масу задоволення і незабутніх зустрічей, зокрема участь у фестивалі «Єдина Сумщина – Єдина Країна» за участю студії «Квартал 95», що відбувся нещодавно у с. Підопригори Лебединського району, де Таня Савицька здобула перемогу в конкурсі вишиванок.

– Все почалося із пропозиції заступника директора гімназії Лариси Миколаївни Хомічової взяти участь у цьому дійстві. Звісно, я погодилась. Поїхала у вишиванці, бо люблю носити національний одяг, до того ж то було патріотичне свято.

– Я так розумію, на тобі зараз саме та вишиванка, в якій ти брала участь у конкурсі?

– Так, цій вишиванці більше ста років. Моя прапрабабуся Євгенія зіткала її саморуч із домотканого полотна, сама придумувала візерунки і орнамент, сама вишивала. Потім ця вишиванка передавалася із покоління в покоління і стала нашою сімейною реліквією. Ось тепер дійшла черга мені володіти нею. Одягаю її на свята, патріотичні заходи і просто так, коли захочу.
Continue reading →

Знай наших!

Leave a reply

150819_3_L_Zhabotynskyi1
Були колись богатирі!

Хто сьогодні не знає ім’я нашого славного земляка, неодноразового олімпійського чемпіона, важкоатлета Леоніда Жаботинського? Свого часу це прізвище лунало на весь світ! Та виявляється, Леонід Іванович був не єдиним богатирем у родині Жаботинських. Наприклад, у с. Васюки до війни жив дядько олімпійського чемпіона Василь Лукич Жаботинський, про силу якого в цих краях і досі пам’ятають старожили.

Ці розповіді від знайомих неодноразово чув і житель Новоолександрівки В.А. Корх.  Володимир Андрійович залюбки поділився своїми записами про богатиря Василя Жаботинського.

– В.Л. Жаботинський народився у 1912 році. До Васюків з Успенки його батько разом з сім’єю перебрався у 1925 році, – розповідає Володимир Андрійович. – Люди згадували, що Василь Лукич був трішки вище середнього зросту, але вирізнявся надто кремезною статурою. Він носив чоботи 50 розміру, в яких розшивав халяви і викидав клинки, бо інакше не влазили товсті, як колоди, ноги.
Continue reading →

Отець Іван МАЛЮК: НАМ НІЧОГО ДІЛИТИ, БО МОЛИМОСЯ ОДНОМУ БОГУ!

Leave a reply

150819_UPCKP1Посада цього чоловіка, на перший погляд, звучить доволі гучно: Благочинний Краснопільського Благочиння, настоятель храмів Покрова Пресвятої Богородиці, Успіння Божої матері. Оце, зрештою, і все Благочиння отця Івана Малюка, принаймні поки що. Попри те, що до Краснопілля він переїхав менше року тому, але вже здобув добру славу серед місцевих жителів, згуртував навколо себе хоч і нечисленну, але дружню громаду. В цьому немає нічого дивного, адже у спілкуванні отець Іван напрочуд щирий і відвертий. Що привело його до Краснопілля, як зустріли його місцеві жителі і з якими повсякденними проблемами зіштовхнувся – відповіді на ці та інші питання він дав під час нашого інтерв’ю.

– Родом я із Львівської області. Сан священика отримав 14 років тому, – починає знайомство отець Іван. – Служив в одному з маленьких сіл Лохвицького району Полтавщини. На жаль, сьогодні це село майже зникло. Тоді звернувся до архієпископа Сумського і Охтирського УПЦ КП Мефодія, який запропонував на вибір очолити Благочиння у Великописарівському або Краснопільському районах. Коли ж вперше відвідав Краснопілля, усі сумніви, що залишусь саме тут, відразу зникли.

Чесно кажучи, я не сподівався, що місцева громада так добре мене прийме, адже район прикордонний. Та згодом дізнався, що у краснопільчан – козацьке коріння, люди свободолюбові, працьовиті, словом, я задоволений. Щонеділі у нас служба, молимося, і так просто люди заходять. Відчувається, що люди тягнуться до духовності.
Continue reading →