Сергій Лютенко народився 1 березня 1985 році в місті Суми. У 1993 році разом з батьками переїхав до села Локня Юнаківської громади Сумського району. З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Останні 5 років мешкав у селі Хмелівка Краснопільської селищної ради, де жив разом із дружиною та трьома дітьми, працював охоронцем.

У липні 2023 року був мобілізований до Збройних Сил України. Вірний присязі та українському народові стрілець-снайпер загинув 21 жовтня 2023 року в селищі міського типу Білогорівка Луганської області під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

– Сергій зростав добрим, щирим, трудолюбивим хлопцем, – згадує племінника пан Микола. – Коли досяг вісімнадцятирічного віку, у 2004-му році, хлопець з гордістю поповнив ряди Збройних сил України у якості солдата-строковика. Я їздив до нього в частину. То були льотні війська неподалік Києва. Сергію неймовірно личила форма і була до снаги служба. Повернувся він змужнілим та зовсім дорослим. Згодом одружився. Всією родиною раділи збільшенню їхньої сім’ї. Потім АТО… Два контракти.

Цивільне життя, господарство, робота, родина. Все йшло своєю чергою. Старшому сину Сергія вже виповнилось вісімнадцять. Третього липня він знову поповнив лави ЗСУ, але вже в якості мобілізованого. Моя родина проживає у Сумах. Я перебував на лікуванні. Проводжала Сергія у обласному центрі моя дружина. Обійнявши її на прощання він промовив: «Звідти я вже не повернусь…». Телефонував нечасто, говорив небагато: «Все буде добре, дядьку», – запевняв. Востаннє спілкувались з Сергієм 15 жовтня. Потім зв’язок пропав.

Згодом страшна звістка…, – чоловік втирає сльози. Їх не приховати за дощем.

– У мене до всієї родини Сергія Лютенка особливе ставлення, – пані Ніна з села Чернеччина прибула на поховання до села Хмелівка разом з численними односельцями. – Ми не сусіди, не родичі. Але вони мені наче рідні. Мій чоловік переніс інсульт. Проживаємо удвох.

Одного разу негода зіпсувала дах на нашому будинку. До кого не зверталась, то були відмовки з посиланням на брак часу. Сергій на той час працював робітником по благоустрою у Чернеччині. За чиєюсь порадою я звернулась до нього. «Добре, по закінченню робочого дня я вам допоможу», – відповів Сергій. Він не лише виконав свою обіцянку, але й побачивши нашу ситуацію і надалі допомагав нам за потреби. Іноді із синочком приходили. Не хочеться вірити, що не побачу більше його щирої посмішки, добрих очей.

– Родина Лютенка Сергія у нашому селі проживає відносно нетривалий час. Та всі ми знали Сергія як доброго господаря, відданого товариша, відповідального працівника і просто хорошу, щиру людину. Він завжди був готовий прийти на допомогу тому, хто її потребує.

Так без вагань став і на захист нашої Батьківщини. Вкрай тяжка втрата не лише для нашого села. Шкода, що втрачаємо найкращих, молодих, перспективних, – говорить староста Хмелівського старостинського округу Олексій Дяченко.

– Сергій був добрим другом, який завжди прийде на допомогу. Був ввічливим, доброзичливим, гарним сім’янином. Порядною і привітливою людиною. Турботливим і люблячим сином і братом. Відповідальним і працьовитим робітником, – таким залишиться Сергій Лютенко у пам’яті старостині Чениччинського старостинського округу Оксани Чернової.

Колектив редакції висловлює глибокі співчуття рідним, близьким, друзям побратимам Героя Сергія Лютенка.

І. ЗАГОРУЛЬКО,
газета “ПЕРЕМОГА.

Джерело:
https://krasnews.com.ua/nezabutni-imena/vin-buvdobrym-odnoselczem-i-voyinom-vidvazhnym-zgaduyuchy-voyina-zemlyaka-sergiya-lyutenka/
28.11.2023
НЕЗАБУТНІ ІМЕНА
ВІН БУВ ДОБРИМ ОДНОСЕЛЬЦЕМ І ВОЇНОМ ВІДВАЖНИМ. ЗГАДУЮЧИ ВОЇНА-ЗЕМЛЯКА СЕРГІЯ ЛЮТЕНКА