Category Archives: Люди нашого краю

“Скитатися дуже важко”. Історія переселенців із Миропілля на Сумщині

Leave a reply

Жителька прикордонного Миропілля Тамара Гром восени 2022 року виїхала з рідного села через посилення обстрілів. Разом із нею тоді поїхав онук. Згодом, після оголошення обов’язкової евакуації, Миропілля залишили також її чоловік і донька. Відтоді родина змінила кілька орендованих помешкань. Нині родина, в якій двоє людей з інвалідністю, знайшла тимчасовий прихисток у зведених Товариством Червоного Хреста модульних будинках. Свою історію Тамара Гром розповіла Суспільному. Continue reading →

Після загибелі батька очолила господарство: як працює фермерка з Краснопілля за 10 кілометрів від РФ

Leave a reply

Дар’я Придатко — голова фермерського господарства у Краснопіллі, що за 10 кілометрів від кордону з Росією. Ще кілька років тому вона працювала лаборанткою, а нині керує господарством під обстрілами. 19 серпня 2022 року на міні загинув її батько — голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Сумської області Іван Дейнека. Після цього жінка взяла на себе справу його життя. Continue reading →

Міст між Куземином та Краснопіллям: історія евакуації, віри та вірності рідній газеті

Leave a reply

Два перших місяці весни 2025 року для нашого краю стали часом найбільшої катастрофи за весь час війни з рашистським агресором. Пік бомбардувань КАБами почався 18 березня і тривав понад місяць – до останньої декади квітня. За цей час (березень-квітень 2025-го) ворожа авіація “висипала” на Краснопільську громаду понад 1500(!!!) КАБів, а на сусідню Миропільську – понад 300 (яка ще більше потерпала від авіаударів та артобстрілів всю осінь 2024-го і зиму 2024/2025 років).

Саме тому масова евакуація з Краснопілля і сіл громади почалася 19 березня 2025 року. Наш край практично обезлюднів…

Цей нарис присвячений першим роковинам Краснопільської катастрофи. У ньому йдеться про одну з тисяч поламаних доль наших земляків…

*** Continue reading →

Десять дітей, одна війна і шлях крізь терни: історія переселенки Наталії Рудики

Leave a reply

Вона втратила дім і брата-прикордонника, але втримала світ своєї родини. Як живе сім’я, де навчаються діти, які мають мрії мама та її малеча— у цьому матеріалі. Це історія про жінку, багатодітну матір, яка має тяжку хворобу, статус вдови та невичерпний запас віри в те, що завтра обов’язково настане. Попри щоденні клопоти, Наталія знаходить час на навчання та прагне бути корисною. Continue reading →

Не вдома. Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку

Leave a reply

Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку

У підвал — з підвалу

— Посувайся, — каже Сергій до дружини, аби вмоститися поруч для спільного фото.

Вони одружені вже майже пів століття і не знають, як пережили б це поодинці. У березні минулого року пара була змушена покинути Краснопілля після того, як повз їхню багатоповерхівку пролетіли кілька шахедів, що потім влучили у місцеву лікарню. Continue reading →

«Хочеться чогось свого». Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці

Leave a reply

Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці.

***
Нібито вчора працівники сільради дивилися у вікно кабінету на вулицю й казали «О, будиночок поїхав, будиночок поїхав», насправді ж уже минув рік, як у Нижній Сироватці з’явилися десять модульних будинків для переселенців. Їх привозили фурами й встановлювали так швидко, що в селі кажуть — виросли, як гриби після дощу. Наразі в модульному містечку проживають 20 дорослих і 32 дитини, які переїхали сюди з прикордоння Сумщини й Донбасу. Про те, як переселенці влаштувалися на новому місці та з якими складнощами зіштовхнулися, дізналися журналісти сайту «Трибуна.Суми». Continue reading →

Сила волі та бажання захищати Василя Лаврентєва

Leave a reply

Проста мрія та перші випробування

Про кращу долю, ніж жити у рідній Хмелівці, створити сім’ю, працювати у місцевому колгоспі трактористом, як батько, Василь з дитинства і не мріяв. А життя, зі свого боку, з повагою ставилося до його планів. Народився наш герой 26 липня 1978 року. Швидко промайнуло щасливе дитинство у звичайних турботах сільської сім’ї. Навчався у Краснопільській ЗОШ, але випускником став Хмелівської школи, яка вперше зустрічала сільських дітлахів, коли Василь Лаврентєв вже йшов до дев’ятого класу. Здобувши базову загальну середню освіту, юнак вступив до Краснопільського ДПТНЗ-43. Continue reading →

Тихий Герой Краснопільщини. Як волонтер пробації Сергій Юрійович рятує життя

Leave a reply

Історія волонтера пробації Краснопільщини, яка змінює життя

Він завжди каже, що не робить нічого особливого. Просто «допомагає там, де бачить потребу». Але за цими простими словами – цілий всесвіт людяності.

Сергій Юрійович став волонтером пробації тихо, без пафосу. Йому зателефонували й попросили провести кілька занять для підлітків, які вперше оступилися. «Хай приходять, заварю їм чаю», – відповів він. Так почалася його дорога довжиною у чотири роки. Continue reading →

“Дрони над головою, як мухи, літали”: як змінилась доля переселенців із прифронтових сіл, які оселилися на Лебединщині

Leave a reply

Понад пів року тому вони пройшли важку дорогу, рятуючи власні життя. 75 переселенців із прифронтових територій знайшли прихисток у гуртожитку Лебединської громади. Більшість із них — люди літнього віку, малорухомі, самотні, але з великою жагою до життя, розповідає керівниця місця тимчасового проживання Любов Білокобильська. Як переселенці облаштувались на новому місці та як змінилася їхня доля — дізнавалися кореспонденти Суспільного. Continue reading →

«Для нас була страшна не радянська зброя, а радянська пропаганда»

Leave a reply

Сокіл (Харченко) Галина Іванівна – вчителька із селища Угроїди, Краснопільської громади Сумської області, зв’язкова УПА, жертва сталінського терору в Україні. Народилася 18 серпня 1930 року, місто Жовква, Львівська область, — померла 27 липня 2012 року, селище Угроїди, Краснопільський район Сумської області). Була засуджена як діячка ОУН, зв’язкова УПА, жертва сталінського терору в Україні. Потрапила в полон 28 червня 1948 р. Після року допитів, особливою нарадою при МГБ СССР, за статтями 20-54 «а», 54-11 КК УРСР, засуджена на 10 років, які мала відбувати у таборах РСФСР (зокрема на території Республіки Мордовія). В ув’язненні в таборах СССР каралася 6 років 9 місяців.

*** Continue reading →