Tag Archives: волонтер

Друзі пізнаються в біді, або чому не сидиться полякам-волонтерам у своїй мирній країні

Leave a reply

Познайомився з неймовірними людьми: польськими волонтерами, медиками з Катовіце Крісом і Фаустиною, та своїм колегою-журналістом, майбутнім дипломатом Міхалом, які у свій вільний час збирають і везуть допомогу нашим воїнам. Днями вони побували на Краснопільщині.

Для Міхала і Кріса – це вже четвертий візит до наших захисників на Краснопільщину, Фаустина у нас вперше. Привезли воїнам продукти харчування, взуття, аптечки. Дізнавшись, що у Краснопіллі, у зоні бойових дій виходить газета з оптимістичною назвою «Перемога», ці позитивні люди завітали до редакції і запросили скласти їм компанію. Дорогою багато спілкувались, зокрема дізнався про мрію Міхала воювати у ЗСУ, чим його шокували українці у Варшаві, а Кріс, або «вільний волонтер», як він себе називає, поділився, як з друзями організовував благодійні концерти для збору коштів на ці поїздки. А ще побачив, як Фаустина хвацько керує бусиком нашими дорогами. Continue reading →

Незвичні уроки звичайних учнів

Leave a reply

Нещодавно у Краснопільській гімназії відбувся “День американської освіти” у рамках проекту “Будь успішним”, коли всі шість уроків для учнів 5-11 класів проводилися англійською мовою волонтерами Корпусу миру, які працюють у Сумській області. Гімназисти, як гостинні господарі, підготували невеличкий вітальний концерт для американських добровольців, зустрівши їх у спортивній залі танцями і піснями, а ті, в свою чергу, подякували за теплий прийом і відрекомендувалися. Після цього всі присутні розійшлися готуватися до початку уроків. Continue reading →

Можливість поділитися теплом серця

Leave a reply

Не один рік учнівський та педагогічний колективи Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів займаються благодійністю. Вони збирають гроші на ярмарках на новеньку музичну апаратуру для школи, то зносять продукти харчування, кошти, малюють малюнки, плетуть маскувальні сітки для потреб бійців української армії. А нещодавно відгукнулися на звернення допомогти обласному спеціалізованому будинку дитини у місті Суми, де знаходяться дітки віком від народження до 6 років.

Дізнавшись про те, що необхідно маленьким жителям цього закладу, за тиждень учні школи зібрали чималенький гуманітарний вантаж: багато одежини для малюків, іграшки, гроші, за які придбали соки, цукерки, памперси, соски, пустушки, миючі засоби, зубні пасти та ін.

До благодійної акції школярів доєдналися і приватні підприємці, які працюють на Краснопільському ринку. Вони через школярів передали новенькі речі для мешканців Дитячого будинку. Завантаживши весь крам до автобуса, представники шкільного благодійного десанту у супроводі вчителів, вирушили до місця призначення. Про те, що до будинку дитини прибудуть юні волонтери, керівники закладу знали, адже про їх приїзд домовились заздалегідь.
Continue reading →

“НЕ МОДНА” ПОЇЗДКА

Leave a reply

161120_volonter1Чому “не модна”? Просто знайомий, почувши про те, що збираємось вкотре відвезти нашим хлопцям, що нині воюють на сході України, продукти харчування, лавки і столи, запитав: “А навіщо ви туди їдете, це вже не модно, солдати зараз гроші гарні отримують, можуть самі собі все у магазині купити…”. На зустрічне запитання, а чи допомагав він хоч чимось захисникам, коли це було “модно”, відповіді так і не почули. Зрештою, не дуже цього й хотіли, а повантажили до бусика понад тонну харчів, які зібрали такі ж як ми жителі району, що не розбираються в “модних тенденціях”, і вирушили в путь.

Команда все та ж, яка практично не змінюється ось вже понад два роки, що триває війна. Час від часу змінюються водії, транспортні засоби, коригуються маршрути, але залишається незмінною мета – допомогти хоч чимось хлопцям, на долю яких припала війна, а ще віра, що скоро це жахіття скінчиться. Ось і цього разу водіями абсолютно безкоштовно зголосилися бути краснопільчани Ігор Кроп і Микола Биченко. Обидва – досвідчені водії, які добре знають тамтешні дороги, якими неодноразово їздили ще до війни. Більше того, син Миколи Биченка – офіцер ЗСУ, практично з перших днів російської агресії несе службу на Сході місцях, тож шлях батька до сина знайомий, як нікому іншому.
Continue reading →

ВОЛОНТЕРСЬКІ ХРОНІКИ. ДОВГООЧІКУВАНИЙ ВАНТАЖ (ІІ)

Leave a reply

160616_volunteer2_1(закінчення)

ПРИВІТ ВІД ВАСИЛІВ

І ось знову донецька дорога повела нас в наступний запланований підрозділ недалеко від Мар’їнки, яким командує наш земляк Сергій Чигринець – уродженець Угроїд. Зустріли його дорогою, Сергій поспішав у штаб, тож спілкувались з ним лише кілька хвилин серед поля. Передали посилки, отримали інструктаж, як дістатися підрозділу і потиснувши один одному руки, роз’їхалися в різні боки.

Звичайно дороги тут грішно не відзначити в кращий бік і вони не йдуть в жодне порівняння з нашими, Слобожанськими дорогами. Душа радіє, коли їдеш, і машина, як вірний пес, не може в знак подяки помахати хвостом.
Continue reading →

ВОЛОНТЕРСЬКІ ХРОНІКИ. ДОВГООЧІКУВАНИЙ ВАНТАЖ (І)

Leave a reply

160616_volunteer1_1Ця, крайня, поїздка на АТО нами запланована була давно. Мали відвідати ті підрозділи на передовій, де служать наші земляки з Краснопільського району. Але щось весь час заважало, але все ж настав момент істини і, зібравши продуктовий скарб з усього району, в призначений час вирушили в довгоочікувану і далеку дорогу. Далека відстань долається веселіше, коли твої попутники – добрі знайомі, однодумці, з якими здолали не одну тисячу кілометрів, доправили на схід не один десяток тон продуктів та інших необхідних нашим хлопцям речей, адже до волонтерського руху долучились у найважчий для армії 2014 рік. Це голова ГО «Краснопілля» Василь Лавріненко, ветеран бойових дій, бард Володимир Щеглов, нашим водієм і провідником в цьому рейсі був Сергій Кузнєцов, який кілька місяців тому прийшов з війни, був командиром однієї з батарей. За доброю традицією домовились із Володимиром Щегловим занотовувати кожен свої роздуми і спостереження, а згодом об’єднати їх в один матеріал; що з цього вийшло, читайте далі.
Continue reading →

Прапор від бійців з передової

Leave a reply

160606_Porozok_schoolДнями депутат районної ради, директор ТОВ “Родина” Вячеслав Тимошенко побував в Порозчанській загальноосвітній школі, де вручив прапор України, який передали навчальному закладу бійці окремої мотопіхотної бригади м. Авдіївка. Вячеслав Володимирович родом з м. Красногорівка Донецької області, а це поруч з Авдіївкою, нещодавно він перебував в складі делегації Краснопільського району на передовій, у цих населених пунктах, звідки і привіз прапор з підписами та побажаннями наших визволителів.
Continue reading →

ВОЛОНТЕРСЬКІ ХРОНІКИ. ДОПОМОГА АРМІЇ ТРИВАЄ

Leave a reply

160304_helparmy
У складні часи численних випробувань, які зараз переживає Україна, усі свідомі люди намагаються взяти відповідальність за країну, беручи посильну для себе ділянку – стають волонтерами, роблять пожертвування чи просто чесно працюють на своїх роботах, будуючи нову систему цінностей.

Свого часу волонтери, мільйони звичайних українців внесли колосальний внесок у підтримку практично голої і босої армії, яка стала на захист України від російської агресії. Сьогодні наші збройні сили, їх екіпіровка, досвід, не йдуть у жодне порівняння з тим, що було на початку антитерористичної операції. Свідченням цьому є і зменшення звернень земляків-краснопільчан про допомогу до місцевих волонтерів. Звичайно, фінансові можливості жителів нашого району, місцевих підприємств і підприємців значно поступаються можливостям великих міст, тож і місцеві волонтерські організації не придбавали для фронту танки і автомобілі, але майже кожне звернення наших хлопців із передової не залишалось без уваги місцевих активістів. Тож посилки на схід до наших захисників линуть і сьогодні.
Continue reading →

Прості мужики. Звичайні герої.

Leave a reply

151214_P_Kozakov1
Українці ніколи не мріяли про нових військових героїв, але нас ніхто не питав — просто поставили перед фактом. Практично жоден день у зоні АТО не минає без подвигів наших армійців, зрештою, сам факт того, що вони не стали ховатися від повісток і сьогодні несуть службу – вже подвиг. Але що ми знаємо про цих хлопців? Майже нічого. В усі часи армія трималась на простих сільських чоловіках, хлопцях. Павло Козаков з Угроїд один з таких нічим не примітних чоловіків. Білорус за національністю, він у 2005 році отримав український паспорт і вже як Громадянин України у вересні 2014 року пішов захищати тепер вже свою землю.

Читачі районки мабуть пам’ятають коротку розповідь про Павла в одній з волонтерських хронік. Як механік-водій-електрик воював у населених пунктах Горняк, Курахово, Піски, Карловка. Там у нього з’явився другий день народження – 20 листопада 2014 року, коли за кілька метрів від нього вибухнула міна, проте жодних ушкоджень не отримав. Але холод, сирість і старі болячки дали про себе знати відтак війна для Павла Козакова мала б скінчитися. Та лікарі виявилися іншої думки і чоловік вирушив, як каже, на свою «другу військову кампанію».
Continue reading →