Нещодавно у Краснопільській гімназії відбувся “День американської освіти” у рамках проекту “Будь успішним”, коли всі шість уроків для учнів 5-11 класів проводилися англійською мовою волонтерами Корпусу миру, які працюють у Сумській області. Гімназисти, як гостинні господарі, підготували невеличкий вітальний концерт для американських добровольців, зустрівши їх у спортивній залі танцями і піснями, а ті, в свою чергу, подякували за теплий прийом і відрекомендувалися. Після цього всі присутні розійшлися готуватися до початку уроків. Continue reading
Tag Archives: волонтер
Можливість поділитися теплом серця
Не один рік учнівський та педагогічний колективи Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів займаються благодійністю. Вони збирають гроші на ярмарках на новеньку музичну апаратуру для школи, то зносять продукти харчування, кошти, малюють малюнки, плетуть маскувальні сітки для потреб бійців української армії. А нещодавно відгукнулися на звернення допомогти обласному спеціалізованому будинку дитини у місті Суми, де знаходяться дітки віком від народження до 6 років.
Дізнавшись про те, що необхідно маленьким жителям цього закладу, за тиждень учні школи зібрали чималенький гуманітарний вантаж: багато одежини для малюків, іграшки, гроші, за які придбали соки, цукерки, памперси, соски, пустушки, миючі засоби, зубні пасти та ін.
До благодійної акції школярів доєдналися і приватні підприємці, які працюють на Краснопільському ринку. Вони через школярів передали новенькі речі для мешканців Дитячого будинку. Завантаживши весь крам до автобуса, представники шкільного благодійного десанту у супроводі вчителів, вирушили до місця призначення. Про те, що до будинку дитини прибудуть юні волонтери, керівники закладу знали, адже про їх приїзд домовились заздалегідь.
Continue reading
“НЕ МОДНА” ПОЇЗДКА
Чому “не модна”? Просто знайомий, почувши про те, що збираємось вкотре відвезти нашим хлопцям, що нині воюють на сході України, продукти харчування, лавки і столи, запитав: “А навіщо ви туди їдете, це вже не модно, солдати зараз гроші гарні отримують, можуть самі собі все у магазині купити…”. На зустрічне запитання, а чи допомагав він хоч чимось захисникам, коли це було “модно”, відповіді так і не почули. Зрештою, не дуже цього й хотіли, а повантажили до бусика понад тонну харчів, які зібрали такі ж як ми жителі району, що не розбираються в “модних тенденціях”, і вирушили в путь.
Команда все та ж, яка практично не змінюється ось вже понад два роки, що триває війна. Час від часу змінюються водії, транспортні засоби, коригуються маршрути, але залишається незмінною мета – допомогти хоч чимось хлопцям, на долю яких припала війна, а ще віра, що скоро це жахіття скінчиться. Ось і цього разу водіями абсолютно безкоштовно зголосилися бути краснопільчани Ігор Кроп і Микола Биченко. Обидва – досвідчені водії, які добре знають тамтешні дороги, якими неодноразово їздили ще до війни. Більше того, син Миколи Биченка – офіцер ЗСУ, практично з перших днів російської агресії несе службу на Сході місцях, тож шлях батька до сина знайомий, як нікому іншому.
Continue reading
ВОЛОНТЕРСЬКІ ХРОНІКИ. ДОВГООЧІКУВАНИЙ ВАНТАЖ (ІІ)
ПРИВІТ ВІД ВАСИЛІВ
І ось знову донецька дорога повела нас в наступний запланований підрозділ недалеко від Мар’їнки, яким командує наш земляк Сергій Чигринець – уродженець Угроїд. Зустріли його дорогою, Сергій поспішав у штаб, тож спілкувались з ним лише кілька хвилин серед поля. Передали посилки, отримали інструктаж, як дістатися підрозділу і потиснувши один одному руки, роз’їхалися в різні боки.
Звичайно дороги тут грішно не відзначити в кращий бік і вони не йдуть в жодне порівняння з нашими, Слобожанськими дорогами. Душа радіє, коли їдеш, і машина, як вірний пес, не може в знак подяки помахати хвостом.
Continue reading
ВОЛОНТЕРСЬКІ ХРОНІКИ. ДОВГООЧІКУВАНИЙ ВАНТАЖ (І)
Ця, крайня, поїздка на АТО нами запланована була давно. Мали відвідати ті підрозділи на передовій, де служать наші земляки з Краснопільського району. Але щось весь час заважало, але все ж настав момент істини і, зібравши продуктовий скарб з усього району, в призначений час вирушили в довгоочікувану і далеку дорогу. Далека відстань долається веселіше, коли твої попутники – добрі знайомі, однодумці, з якими здолали не одну тисячу кілометрів, доправили на схід не один десяток тон продуктів та інших необхідних нашим хлопцям речей, адже до волонтерського руху долучились у найважчий для армії 2014 рік. Це голова ГО «Краснопілля» Василь Лавріненко, ветеран бойових дій, бард Володимир Щеглов, нашим водієм і провідником в цьому рейсі був Сергій Кузнєцов, який кілька місяців тому прийшов з війни, був командиром однієї з батарей. За доброю традицією домовились із Володимиром Щегловим занотовувати кожен свої роздуми і спостереження, а згодом об’єднати їх в один матеріал; що з цього вийшло, читайте далі.
Continue reading
Прапор від бійців з передової
Днями депутат районної ради, директор ТОВ “Родина” Вячеслав Тимошенко побував в Порозчанській загальноосвітній школі, де вручив прапор України, який передали навчальному закладу бійці окремої мотопіхотної бригади м. Авдіївка. Вячеслав Володимирович родом з м. Красногорівка Донецької області, а це поруч з Авдіївкою, нещодавно він перебував в складі делегації Краснопільського району на передовій, у цих населених пунктах, звідки і привіз прапор з підписами та побажаннями наших визволителів.
Continue reading
ВОЛОНТЕРСЬКІ ХРОНІКИ. ДОПОМОГА АРМІЇ ТРИВАЄ
У складні часи численних випробувань, які зараз переживає Україна, усі свідомі люди намагаються взяти відповідальність за країну, беручи посильну для себе ділянку – стають волонтерами, роблять пожертвування чи просто чесно працюють на своїх роботах, будуючи нову систему цінностей.
Свого часу волонтери, мільйони звичайних українців внесли колосальний внесок у підтримку практично голої і босої армії, яка стала на захист України від російської агресії. Сьогодні наші збройні сили, їх екіпіровка, досвід, не йдуть у жодне порівняння з тим, що було на початку антитерористичної операції. Свідченням цьому є і зменшення звернень земляків-краснопільчан про допомогу до місцевих волонтерів. Звичайно, фінансові можливості жителів нашого району, місцевих підприємств і підприємців значно поступаються можливостям великих міст, тож і місцеві волонтерські організації не придбавали для фронту танки і автомобілі, але майже кожне звернення наших хлопців із передової не залишалось без уваги місцевих активістів. Тож посилки на схід до наших захисників линуть і сьогодні.
Continue reading
Прості мужики. Звичайні герої.
Українці ніколи не мріяли про нових військових героїв, але нас ніхто не питав — просто поставили перед фактом. Практично жоден день у зоні АТО не минає без подвигів наших армійців, зрештою, сам факт того, що вони не стали ховатися від повісток і сьогодні несуть службу – вже подвиг. Але що ми знаємо про цих хлопців? Майже нічого. В усі часи армія трималась на простих сільських чоловіках, хлопцях. Павло Козаков з Угроїд один з таких нічим не примітних чоловіків. Білорус за національністю, він у 2005 році отримав український паспорт і вже як Громадянин України у вересні 2014 року пішов захищати тепер вже свою землю.
Читачі районки мабуть пам’ятають коротку розповідь про Павла в одній з волонтерських хронік. Як механік-водій-електрик воював у населених пунктах Горняк, Курахово, Піски, Карловка. Там у нього з’явився другий день народження – 20 листопада 2014 року, коли за кілька метрів від нього вибухнула міна, проте жодних ушкоджень не отримав. Але холод, сирість і старі болячки дали про себе знати відтак війна для Павла Козакова мала б скінчитися. Та лікарі виявилися іншої думки і чоловік вирушив, як каже, на свою «другу військову кампанію».
Continue reading
«МОНОЛІТ»
Уже більше року Україна в очікуванні перемоги, перемоги над «братнім» ворогом, який має можливість з’явитися в будь-яку мить і знищити впритул, посміхаючись та брешучи в очі. Разом з тим маємо честь з повагою говорити про тих, хто став захисником держави у такий надскладний для неї час, коли вона, знесилена політиканством, зрадництвом, заздрощами, майже стоячи на колінах, мусить мобілізуватися й відбити ворога в кількадесят разів сильнішого, й не лише озброєнням. Краснопільчанин Павло Деревицький з позивним «Моноліт» один з таких.
Під час своєї першої за десять місяців служби офіційної відпустки десантник заново переосмислює всі дні, проведені у зоні бойових дій, виконання операцій і свої дії, переосмислює себе. Все це вилилось у своєрідний монолог Павла «Моноліта».
Continue reading