Tag Archives: артилерія

Від першої “сірої” зони до стабілізації лінії фронту: хронологія російського наступу на Сумщину

28 червня чотири місяці, як на карті DeepState були відображені зміни контролю над територією у Юнаківській громаді — наприкінці лютого з’явилася перша “сіра” зона поблизу села Новеньке. Нині ж окупованими значаться майже 212 кілометрів квадратних у Юнаківській, Хотінській та Миропільській громадах.

21 червня Головнокомандувач ЗСУ Сирський повідомив, що українські військові відновили контроль над Андріївкою Хотінської громади, а 26 червня — про стабілізацію лінії бойового зіткнення. Суспільне зібрало основні події чотирьох місяців російського наступу на Сумщину. Continue reading

Не пропустити росіян в Україну. Як бійці 225-го штурмового полку воюють на кордоні з Курською та Бєлгородською областями

Відтоді як Сили оборони вийшли з міста Суджа, періодично зʼявляються повідомлення від росіян про “повне звільнення Курської області” та “розгром українських сил” на цій ділянці фронту. У Генштабі заявляють, що українські військові й досі утримують прикордоння Курської області.

Водночас російська армія намагається атакувати нижче, на одній з ділянок кордону Сумщини з РФ, а Сили оборони паралельно розпочали операцію в Бєлгородській області, сусідній з Курською.

На одному з таких напрямків на Сумщині воює 225-й окремий штурмовий полк разом з приданими силами 82 окремої десантно-штурмової бригади. Їхня задача — завадити росіянам прорвати кордон. Continue reading

Покинуті хати та вбиті тварини на вулицях: Осоївку на Сумщині росіяни розбивають КАБами

Осоївка на Сумщині виглядає як декорація до фільму-катастрофи. Попри те, що до кордону понад 10 кілометрів, російські КАБи зруйнували село — школу, магазини, хати людей. Тут залишилось не більш як пів сотні мешканців. Поміж зруйнованих будинків блукають покинуті тварини.

Кордон.Медіа вирушили в Осоївку разом з отцем Олександром – священником-волонтером, який ще з березня вивозить людей з прикордоння. Continue reading

400 (!) авіабомб за тиждень: як росія стирає з лиця землі прикордонні громади на Сумщині

Три тижні під ударами авіабомб виживає Краснопільська громада на Сумщині. Кордон.Медіа сьогодні побували у селищі, аби показати, як змінилося Краснопілля. росіяни щодня скидають на прикордонне селище десятки авіабомб, атакують дронами й артилерією.

Тут розбиті будівлі селищної ради, ліцею, лікарні, «Укртелекому» та Центру дитячої творчості. Під ворожими ударами також приватні будинки. Вже майже місяць із Краснопілля триває евакуація населення. Люди продовжують виїжджати з громади. Continue reading

“До 40 КАБів на день може прилітати”. Військові розповіли що відбувається у Краснопіллі на Сумщині

Армія РФ щодня обстрілює Краснопілля КАБами та з артилерії. Через це перебувати там без спеціального супроводу небезпечно. Нині там зруйновані житлові будинки та адміністративні приміщення, вирви від КАБів та безлюдні вулиці. Що відбувається у Краснопіллі розповів Суспільному військовослужбовець 54 розвідбату Андрій.

Андрій разом з побратимом на псевдо “Циган” виконують бойові завдання на Сумщині. Continue reading

За три весни до перемоги. Подвиг артилеристів капітана Івана Криклія

До 110-річчя від дня народження Івана Ілліча Криклія, першого кавалера Ордена Вітчизняної війни І ступеня, уродженця Славгорода

Русявий, підтягнутий капітан пружно вискочив з бліндажа і озирнувся по сторонах. Стояв теплий весняний вечір. Напередодні густо прошумів травневий дощик, і земля, позолочена сонцем, волого парувала. Насторожувала неприродна для прифронтової смуги тиша. Ординарець підвів Криклію коня, і капітан хвацько скочив у сідло. Його викликав до себе командир полку майор Клягін.

У травні сорок другого року після довгої сльоти та дощів в районі Харкова раптом наступили сухі дні. Війська Південно-Західного фронту готували вогневі рубежі, розраховуючи дати противнику серйозну битву. На далеких підступах до Харкова довгою звивистою лінією, якщо дивитися на військову карту, розтягнулися армії, дивізії і полки. Ставка Верховного Головнокомандування поставила перед фронтом завдання: ударами двох великих військових і армійських з’єднань з півночі і півдня прорвати оборону противника, розсікти ворожі війська і очистити від них місто.

Нарада командного складу, на якій ставилися завдання арміям, відбувалася у Куп’янську 9 травня. Попереду було рівно три роки війни. Continue reading

“НЕ МОДНА” ПОЇЗДКА

161120_volonter1Чому “не модна”? Просто знайомий, почувши про те, що збираємось вкотре відвезти нашим хлопцям, що нині воюють на сході України, продукти харчування, лавки і столи, запитав: “А навіщо ви туди їдете, це вже не модно, солдати зараз гроші гарні отримують, можуть самі собі все у магазині купити…”. На зустрічне запитання, а чи допомагав він хоч чимось захисникам, коли це було “модно”, відповіді так і не почули. Зрештою, не дуже цього й хотіли, а повантажили до бусика понад тонну харчів, які зібрали такі ж як ми жителі району, що не розбираються в “модних тенденціях”, і вирушили в путь.

Команда все та ж, яка практично не змінюється ось вже понад два роки, що триває війна. Час від часу змінюються водії, транспортні засоби, коригуються маршрути, але залишається незмінною мета – допомогти хоч чимось хлопцям, на долю яких припала війна, а ще віра, що скоро це жахіття скінчиться. Ось і цього разу водіями абсолютно безкоштовно зголосилися бути краснопільчани Ігор Кроп і Микола Биченко. Обидва – досвідчені водії, які добре знають тамтешні дороги, якими неодноразово їздили ще до війни. Більше того, син Миколи Биченка – офіцер ЗСУ, практично з перших днів російської агресії несе службу на Сході місцях, тож шлях батька до сина знайомий, як нікому іншому.
Continue reading

ПРИКОРДОННИК, ВОДІЙ, АРТИЛЕРИСТ

160304_V_KolesnykРубрика «Служать хлопці в армії» свого часу була постійною на сторінках нашої газети. Відслужив хлопець строкову службі чи прийшов у заохочувальну відпустку додому, і у райвійськкоматі такому обов’язково порадять зайти до редакції, розповісти про армійські будні. Змінились часи, зовсім іншою стала армія, іншими стали її солдати, і якщо вже погоджуються вони розповісти про свою службу, то чуємо ми не про стройову на плацу, не про вибухи на навчаннях, а про справжні канонади і реальну небезпеку. А що рубрика? Вона залишається і буде постійною, бо справжні хлопці, чоловіки й сьогодні служать в армії.

З одним з них, Володимиром Колесником, нас познайомив спільний товариш. Володимир тоді саме на кілька днів прибув у відпустку. Коротка розмова, в ході якої домовились наступного дня зустрітись у його рідному Земляному, а вже вранці Володимир пригощав у себе гарячим капусняком і не тільки…
Continue reading

Артилерист широкого профілю

150430_D_Hasai
Народився Дмитро Васильович Гасай 22 жовтня 1922 року в селі Мала Рибиця. Після закінчення 7 класів у місцевій школі поїхав в Донбас, навчався в гірничо-промисловому училищі, працював кріпильником, коногоном на шахті в Новій Горлівці.

На початку червня 1941 року одержав відпустку і поїхав у рідне село. Тут його й застала Велика Вітчизняна війна. У липні 1941 року Гасай був призваний до лав Червоної Армії і направлений в м. Чугуїв в полкову школу молодших командирів.

Після закінчення навчання потрапив у 108-й гвардійський стрілецький полк. Був спочатку навідником, а згодом – командиром 76-міліметрової гармати, в обслузі шестеро солдат. Гармату транспортували чотирма кіньми. Важко було їм тягати цю махину фронтовими дорогами. Тому нерідко бійці підставляли й свої плечі.

Якось під Сталінградом у грудневу заметіль з батареї передали, що десь поблизу виявлено двох німецьких солдат в розташуванні артилерійських позицій. Смеркало. Гасай узяв автомат і пішов у завірюху. Було в нього якесь передчуття того, що він може зустрітися з фріцами. «Але ж, – подумав собі, – їх двоє, а я один, і німці завжди добре озброєні»…
Continue reading

НА ЗАХІДНІЙ ДВІНІ

150407_I_Lebedenko
35 років тому, 7 квітня 1980 року, відійшов у Вічність наш земляк, уродженець с.Лозове, Герой Радянського Союзу Лебеденко Іван Максимович.

***

Лебеденко Іван Максимович народився 3 травня 1921 року в селі Попівка (тепер Лозове) у родині селян-бідняків Максима Іларіоновича та Дар’ї Євгеніївни. Початкову школу закінчив у рідному селі 1932 року, а через три роки – Бранцівську семирічну школу. Потім ще рік учився у восьмому класі Тростянецької середньої школи.

З 1936 року Іван Максимович навчався в Одеському кооперативному технікумі, який успішно закінчує. Спеціальність бухгалтера-економіста йому не сподобалась, бо ж Іван мріяв стати військовим. Ось чому 10 серпня 1939 року Лебеденко поступає у Тбіліське артилерійське училище. В ньому 23 лютого 1940 року приймає присягу, з відзнакою закінчує його в день нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз – 22 червня 1941 року. У званні лейтенанта Іван Максимович направляється для служби командиром взводу зв’язку артилерійського полку стрілецької дивізії Закавказького військового округу.
Continue reading