Tag Archives: боротьба

Грабовський. Із бенкету людожерності (II)

Leave a reply

До 155-річчя від дня народження Павла Грабовського

(закінчення)

***

Глибоко шануючи та свідомо розуміючи жертовність інших, а тим паче – коханих, як він міг полишити боротьбу?

Коли бранця етапом приставили до місця відбування покарання – у м. Балаганськ Іркутської губернії, на свавілля місцевої адміністрації по відношенню до політичних засланців він заплющувати очі не зміг: совість є совість. Та й виразно перед очима бовваніло побите обличчя Надії Сигиди, розчахнута труна Софії Перовської.

Отож, із приводу звірячої розправи 22 березня 1889 р. над ув’язненими Павло Грабовський та його нові товариші по неволі написали відомий протест “Заява російському уряду”. Йшлося так званий Монастиревський бунт – криваво придушений виступ політичних засланців в м. Якутську. Continue reading →

Грабовський. Із бенкету людожерності (I)

Leave a reply

До 155-річчя від дня народження Павла Грабовського

На якісь кволі та м’якотілі сучасність перетворила деякі слова.

Ось, наприклад, що ви уявляєте, коли чуєте словосполучення “український інтелігент”? Якийсь огрядний дядько у вишиванці, який сходами на другий поверх зійти не може без спітнілого чола та підступної задишки? Чи: самодостатня підтоптана молодичка в етнічному одязі від дизайнерки Любки Чернікової або Олександри Цимбали, котра розпатякує про ген культури? Або: на блошиному базарі короткозорий президент із числа колишніх, хто за інерцією підторговує раритетами та іншою нашою культурною спадщиною?

Виявляється, були інші… Повірте, були.

Є нагода сьогодні уповісти про самобутнього представника української інтелігенції – Павла Грабовського, хто за жахливих умов самодержавної Російської імперії вів особисту боротьбу за національне визволення України. Ні більше, ні менше. За соціальне роз’ярмлення свого народу він поклав життя, а нам, більшості з нас, здається: лише створив милий образ ліричного героя – борця за утвердження справедливого ладу. Continue reading →

Боротьба за місце в збірній

Leave a reply

10-12 липня в Чернігові, на базі СДЮШОР з лижного спорту, пройшли Всеукраїнські змагання серед юнаків та дівчат на призи президента Федерації біатлону України Володимира Бринзака. Приїхали найсильніші спортсмени України – представники Київської, Харківської, Сумської, Тернопільської областей.

Саме переможці цих змагань будуть формувати збірну України серед юнаків і дівчат для участі в юнацьких олімпійських іграх. Першими на старт вийшли старші юнаки та дівчата. Дистанція – три км, два вогневі рубежі, штрафне коло – 75 м. Панянки-сумчанки показали відмінні результати і зайняли дві верхніх сходинки п’єдесталу.

Серед них краснопільчанка Катерина Свинаренко з одним штрафним колом стала першою. У дуельній стрільбі сумська команда здобула лише одну медаль – це срібло Катерини Свинаренко.

В спринті на лижероллерах Катерина фінішувала з найкращим часом, “привізши” суперницям більше хвилини. Continue reading →

Українські спецслужби: інтерв’ю з начальником Управління СБУ в Сумській області Юрієм Гончаровим

Leave a reply

«Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» – із статті 17 Конституції України

– Юрію Олеговичу, річні, підсумкові інтерв’ю з керівництвом сумського Управління СБУ вже стали доброю традицією. Що змінилося за цей рік Вашої роботи на посаді? Чим пишаєтесь?

– Для мене, як представника Української спецслужби, як громадянина, як батька, головне досягнення це те, що Сумська область, попри наявні загрози, це – стабільний, безпечний регіон.

А пишаюсь я нашими земляками, які вже неодноразово демонстрували свою виваженість та мудрість, відвагу та волю.

Пишаюсь небайдужістю та соціальною активністю українців. Не перебільшу, якщо скажу, що саме це є головою нашою зброєю, яку сьогодні не в силах ані зрозуміти, ані подолати ті, хто розв’язав цю гібридну війну.
Continue reading →

Микола Данько. Поетична індивідуальність першорядного значення

Leave a reply

150522_M_Danko
Про Миколу Данька понині, а це вже кільканадцять років після його відходу в інші світи, сумські літератори відгукуються як про своє суспільне сумління у нелегкі години відлиг і заморозків, незначних послаблень і ще більших утисків слова.

Його “проробляли”, звільняли  з журналістських посад, забороняли публікувати твори, а він попри все залишався самим собою, залишався зразком для молодших, чимось світлим у їхньому житті.

У Львові Миколу Данька пам‘ятають мало, і то лише старші літератори та читачі: його вижили з міста ще півсторіччя тому…

Але не забігатимемо наперед. Народився Микола Данько 24 травня 1926 року в селі Славгород Краснопільського району на Сумщині у родині коваля. Тож ще малим йому довелося пережити жахіття Голодомору. У молодості його більше тягнуло не до літературної творчості, а до техніки, тому й подався учитися до Харківської радіошколи. Далі – війна, фронт.  Брав участь у бойових діях в Угорщині, Австрії, закінчив війну 19-річним  солдатом у Чехії. Проте з військовим життям так зразу ж попрощатися не вдалося: ще п’ять років служив в авіаційних полках у Красноярську, Конотопі, на Сахаліні.
Continue reading →

Гнат Михайличенко. БЛАКИТНИЙ РОМАН (4) Палала червона заграва

Leave a reply

141012_3_bluenovel06
ПАЛАЛА ЧЕРВОНА ЗАГРАВА

 

Довгі роки точилася нещадна боротьба двох світів. Давно вже вона загубила свої окреслені форми і перетворилася в стихійно уперту масово-криваву боротьбу, людськість забула мирне життя. І ніхто не знав, що трапиться з ним завтра. Не хотів знати.

141012_4_bluenovel02
В околицях великого міста, в якому давно не було жодного уряду, лідер червоних Чоловік зібрав нараду в напівзруйнованому великому подвір’ї. Сідало сонце за кам’яницями, коли Ти зблід, підвівся і пошепки промовив:

– Національна гвардія…

Крізь відчинене вікно вітер зашелестів паперами на столі, і більше нічого не було чутно.

В Тебе солодко підгиналися коліна і незнана блакить стисла Твоє серце в тремтячому ваганні. Чуйно ловила вона якісь нечутні звуки і крізь Твій тьмавий погляд вирисувалося невиразне щастя. Continue reading →

Гнат Михайличенко. БЛАКИТНИЙ РОМАН (3) В саду коло хати

Leave a reply

141012_3_bluenovel01
В САДУ КОЛО ХАТИ

Потім мені довелося з Іною.

(Садок коло хати почорнів, і безсиле сонячне тепло не могло змінити його похмурого вигляду).

Про Тебе:

– Навіщо ви його перетягли в роботу червоних?

141012_3_bluenovel02Вона задоволено-здивовано вся повернулася:

– Перетягли? Адже ж він не належав ні до якої сторони, і перетягати його не було чого. Та це і не я зробила, – сумно додала вона після довгої задуми. – Після зустрічі з Чоловіком він завжди був з червоними, і майже щоразу приходив на наші збори, за винятком хіба останніх часів.

– Чоловік?
Continue reading →