Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку
У підвал — з підвалу
— Посувайся, — каже Сергій до дружини, аби вмоститися поруч для спільного фото.
Вони одружені вже майже пів століття і не знають, як пережили б це поодинці. У березні минулого року пара була змушена покинути Краснопілля після того, як повз їхню багатоповерхівку пролетіли кілька шахедів, що потім влучили у місцеву лікарню. Continue reading
Шлях Арсенія Голованьова в ІТ почався з дитячого захоплення Scratch у другому класі та підготовки до іспитів під звуки сирен. Сьогодні він — наймолодший у Європі сертифікований фахівець Oracle, який склав іспит на вражаючі 89%. Як підлітку з прифронтового Краснопілля вдалося не лише евакуюватися та адаптуватися до нових реалій, а й підкорити світовий стандарт індустрії в умовах блекаутів? Про силу дисципліни, підтримку родини та вміння мислити навіть тоді, коли світ навколо здається нестабільним — читайте у матеріалі. Continue reading
Проєкт «Калиновий к@тяг» продовжуємо розповіддю про знаного українського спортсмена, багаторазового світового рекордсмена з важкої атлетики
У 1965 р. під час турніру з важкої атлетики у Відні до українського велетня боязко підступився місцевий 17-річний юнак, який четвертий рік займався культуризмом у тренажерному залі “Liebenauer” провінційного містечка Грац, і якось сором’язливо попросив автограф. Ним виявився – у майбутньому – багаторазовий чемпіон з культуризму, неодноразовий “Містер Олімпія”. Ким для нього був цей українець (193 см), який другий рік ходив у кумирах юного Арні? Ні, ви не помилилися: свого часу саме Леонід Жаботинський був людиною-натхненням для молодшого на десять років Арнольда Шварценеггера (Arnold Alois Schwarzenegger; 1947). Continue reading
До 10 роковин Дідоренка Леоніда Дмитровича – незабутнього земляка, Почесного громадянина селища Краснопілля, краєзнавця, історика, поета, літописця Краснопільщини, щирого патріота рідного краю.
Вшановуючи пам’ять Леоніда Дмитровича, пропонуємо його автобіографічний нарис про лихоліття початку 1930-х років, яке довелося пережити нашому народу. Нинішній час не менш трагічний і руйнівний для нашого краю, знову московські кремлівські злочинці замислили і здійснюють геноцид українців, тому спогади про трагічні сторінки 20 століття актуальні як ніколи.
Спогади-роздуми Леоніда Дмитровича Дідоренка побачили світ в Краснопільській районній газеті “Перемога” 17 лютого 1993 року. Continue reading
Грудень – особливий місяць у житті великого українського богатиря. Саме в цьому місяці далекого вже 1953 року Леонід Жаботинський виступив на своїх перших змаганнях з важкої атлетики – чемпіонаті Харківської обласної ради. Тоді п’ятнадцятирічний підліток, який важив 82,6 кг, підняв у жимі 50 кг, вирвав стільки ж і штовхнув 70 кг, набравши в сумі 170 кг. А вже через десять років Жаботинський встановив свій перший світовий рекорд – подужав у ривку 165 кг. Ну а його рекорд у триборстві, який свого часу вражав уяву, становив 590 кг. Continue reading
Сергій Панич наче поспішав жити. Швидко закохався. Швидко зробив пропозицію обраниці Ользі. Швидко став не за віком мудрим. І швидко пішов назавжди як Герой, захищаючи свою Батьківщину…
Історію життя і кохання розповіла дружина загиблого воїна Ольга Панич, прямо над серцем у якої є татуювання «Гуцул». Сергій переконував Ольгу не робити цього: мовляв, у подальшому житті тату може заважати їй у стосунках, якщо його не стане… А жінка була впевнена у своїх діях. Continue reading
Проста мрія та перші випробування
Про кращу долю, ніж жити у рідній Хмелівці, створити сім’ю, працювати у місцевому колгоспі трактористом, як батько, Василь з дитинства і не мріяв. А життя, зі свого боку, з повагою ставилося до його планів. Народився наш герой 26 липня 1978 року. Швидко промайнуло щасливе дитинство у звичайних турботах сільської сім’ї. Навчався у Краснопільській ЗОШ, але випускником став Хмелівської школи, яка вперше зустрічала сільських дітлахів, коли Василь Лаврентєв вже йшов до дев’ятого класу. Здобувши базову загальну середню освіту, юнак вступив до Краснопільського ДПТНЗ-43. Continue reading
Син постійно питає Маргариту, коли вони поїдуть додому. Вона відповідає — скоро. Подумки ж додає: скоро — це, мабуть, вже ніколи.
***
На зміні 23 березня 2025 року парамедикиня Маргарита Ночовка та її колеги збирали речі й перевозили їх до Сум. Саме тоді розпочалися масовані атаки на Краснопілля. У лікарню, поруч із якою базувалася підстанція екстреної медичної допомоги, влучили кілька шахедів, саме ж приміщення, де знаходилися парамедики, зруйнували КАБи. Continue reading
З дитинства він мріяв про спортивну кар’єру, але здобув спеціальність муляра. Одинадцять років присвятив залізниці. Фінансові потреби родини змусили працювати за кордоном. Після років перебування у Чехії Руслан приймає рішення залишитись там на постійне місце проживання. Але війна в Україні кардинально змінила життєві плани краснопільчанина.
П’ятнадцятого квітня 1978 року народився Руслан. Він став первістком у подружжя Раїси та Анатолія Борщ. Згодом родина поповнилась ще двома донечками. У любові та турботі зростали діти. Руслан захоплювався спортом і мріяв стати професіоналом саме у спорті. Але по закінченню Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів обрав робітничу професію муляра і вступив до Сумського професійно-технічного училища. Continue reading
Павлу Биченку – старшому солдату Національної гвардії України 6 грудня виповнилося б 24 роки.
Молодий Герой з Краснопілля загинув 3 березня 2022 року на Сумщині, у перший тиждень повномасштабного вторгнення росії. Йому було лише двадцять років.
Паша Биченко навчався у Краснопільській ЗОШ І-ІІІ ступенів, після 9 класу вступив до одного із Сумських профтехучилищ. Перед тим, як пов’язати своє життя з армією, хлопець влаштувався працювати заправником на АЗС в м. Суми, звідти і пішов на строкову службу, яку проходив у обласному центрі в лавах Національної гвардії України. Continue reading
