Tag Archives: подяка

Моє село – серця рідна пристань

161017_khmelivka1Нарядно вдягнені люди цілими сім’ями поспішали до центру населеного пункту, де вже грала музика і от-от мало вибухнути яскравими емоціями велике свято – день села Хмелівка. Тут воно – традиційно осіннє і відбувається біля сільського Будинку культури. Не оминула увагою святкове дійство молодь села: школярі, студенти, що приїхали на вихідні додому; молоді подружні пари. милували око козачки та україночки – це юні артисти, які ще покажуть свій талант на святі, а хто не брав участі в концерті, мали змогу поплавати на гірках, позмагатись у влучності в тирі, пострибати на батутах – атракціонів вистачало. Усміхалися, дивлячись на них, найстарші, які цього дня відпочивали від повсякденної тяжкої роботи.
161017_khmelivka2
Поки велася підготовка до концертної програми, хмелівчани смакували шашликами і кулішем, іншими делікатесами з виїзних торгових павільйонів.
161017_khmelivka3
Великий інтерес у жителів і гостей села викликали стенди з роботами місцевих майстринь і умільців. Ось коли жалкуєш, що наша газета чорно-сіра і не може передати усіх кольорів, якими переливалися стіни старенького Будинку культури. Це вишивані картини, портрети, рушники, картини, вироби з бісеру, ляльки-мотанки місцевих талантів Л. В. Криворученко, О. О. Якущенко, А. М. Кононенко, Н. І. Зеленської, Р. І. Бакро, П. Ф. Голубцової, Г. І. Зеленської, Г. І. Буднік, О. О. Дяговченко, Г. М. Канунік, Н. В. Пендюх, С. О. Роєвської, А. Ю. Коваленко, вихованців гуртка «Сувенірчик» під керівництвом Ю. О. Завгородньої.
Continue reading

Прості мужики. Звичайні герої.

151214_P_Kozakov1
Українці ніколи не мріяли про нових військових героїв, але нас ніхто не питав — просто поставили перед фактом. Практично жоден день у зоні АТО не минає без подвигів наших армійців, зрештою, сам факт того, що вони не стали ховатися від повісток і сьогодні несуть службу – вже подвиг. Але що ми знаємо про цих хлопців? Майже нічого. В усі часи армія трималась на простих сільських чоловіках, хлопцях. Павло Козаков з Угроїд один з таких нічим не примітних чоловіків. Білорус за національністю, він у 2005 році отримав український паспорт і вже як Громадянин України у вересні 2014 року пішов захищати тепер вже свою землю.

Читачі районки мабуть пам’ятають коротку розповідь про Павла в одній з волонтерських хронік. Як механік-водій-електрик воював у населених пунктах Горняк, Курахово, Піски, Карловка. Там у нього з’явився другий день народження – 20 листопада 2014 року, коли за кілька метрів від нього вибухнула міна, проте жодних ушкоджень не отримав. Але холод, сирість і старі болячки дали про себе знати відтак війна для Павла Козакова мала б скінчитися. Та лікарі виявилися іншої думки і чоловік вирушив, як каже, на свою «другу військову кампанію».
Continue reading