Category Archives: Війна і люди

З війни — у війну: як у Сумах працює релокована з Краснопілля газета «Перемога»

Leave a reply

Через постійні російські атаки на Сумщині вже релокувалися три прикордонних газети: у 2024 році газета «Ворскла» із Великої Писарівки евакуювалася до Охтирки, у 2025 році – газети «Білопільщина» із Білопілля та «Перемога» із Краснопілля переїхали до Сум. Усі ці редакції знаходилися у 10-кілометровій зоні від кордону з Росією.

Ми поговорили із заступницею редактора газети «Перемога» Ольгою Кисленко про те, як редакція продовжує видавати та розповсюджувати газету серед передплатників попри небезпеку та евакуацію більшості жителів громади. Continue reading →

Міст між Куземином та Краснопіллям: історія евакуації, віри та вірності рідній газеті

Leave a reply

Два перших місяці весни 2025 року для нашого краю стали часом найбільшої катастрофи за весь час війни з рашистським агресором. Пік бомбардувань КАБами почався 18 березня і тривав понад місяць – до останньої декади квітня. За цей час (березень-квітень 2025-го) ворожа авіація “висипала” на Краснопільську громаду понад 1500(!!!) КАБів, а на сусідню Миропільську – понад 300 (яка ще більше потерпала від авіаударів та артобстрілів всю осінь 2024-го і зиму 2024/2025 років).

Саме тому масова евакуація з Краснопілля і сіл громади почалася 19 березня 2025 року. Наш край практично обезлюднів…

Цей нарис присвячений першим роковинам Краснопільської катастрофи. У ньому йдеться про одну з тисяч поламаних доль наших земляків…

*** Continue reading →

Десять дітей, одна війна і шлях крізь терни: історія переселенки Наталії Рудики

Leave a reply

Вона втратила дім і брата-прикордонника, але втримала світ своєї родини. Як живе сім’я, де навчаються діти, які мають мрії мама та її малеча— у цьому матеріалі. Це історія про жінку, багатодітну матір, яка має тяжку хворобу, статус вдови та невичерпний запас віри в те, що завтра обов’язково настане. Попри щоденні клопоти, Наталія знаходить час на навчання та прагне бути корисною. Continue reading →

Простір покордоння. Як мистецька спільнота зберігає Могрицю

Leave a reply

Майже 25 років село Могриця на Сумщині було осередком мистецької спільноти. Тут сформувався рух лендарту, який об’єднав митців з різних регіонів України та інших країн. Після початку повномасштабної війни це місце стало недоступним — Могриця розташована за п’ять кілометрів від кордону з Росією. Але сама мистецька спільнота продовжує існувати поза межами цього простору. Continue reading →

Безоплатні обіди в Сумах: як працює благодійна кухня

Leave a reply

З 16 лютого в Сумах почала працювати благодійна кухня громадської організації “Плурітон”. Безкоштовні обіди призначені для вразливих верств населення. Кого саме годують і що пропонують — у матеріалі Суспільного.

На кухні громадської організації “Плурітон” щодня готують більш ніж тисячу обідів. Вони призначені для людей у складних життєвих обставинах, для внутрішньо переміщених осіб, для дитячих соціальних установ. Сьогодні у меню — горохова каша, нагетси та овочевий салат, говорить волонтерка Любов Дяченко. Continue reading →

Не вдома. Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку

Leave a reply

Надії та спогади, якими живуть переселенці у лебединському гуртожитку

У підвал — з підвалу

— Посувайся, — каже Сергій до дружини, аби вмоститися поруч для спільного фото.

Вони одружені вже майже пів століття і не знають, як пережили б це поодинці. У березні минулого року пара була змушена покинути Краснопілля після того, як повз їхню багатоповерхівку пролетіли кілька шахедів, що потім влучили у місцеву лікарню. Continue reading →

Між обстрілами та Java-кодом – історія наймолодшого сертифікованого програміста Європи Арсенія Голованьова

Leave a reply

Шлях Арсенія Голованьова в ІТ почався з дитячого захоплення Scratch у другому класі та підготовки до іспитів під звуки сирен. Сьогодні він — наймолодший у Європі сертифікований фахівець Oracle, який склав іспит на вражаючі 89%. Як підлітку з прифронтового Краснопілля вдалося не лише евакуюватися та адаптуватися до нових реалій, а й підкорити світовий стандарт індустрії в умовах блекаутів? Про силу дисципліни, підтримку родини та вміння мислити навіть тоді, коли світ навколо здається нестабільним — читайте у матеріалі. Continue reading →

Кохання з першого погляду і вічність у пам’яті: історія прикордонника Сергія Панича

Leave a reply

Сергій Панич наче поспішав жити. Швидко закохався. Швидко зробив пропозицію обраниці Ользі. Швидко став не за віком мудрим. І швидко пішов назавжди як Герой, захищаючи свою Батьківщину…

Історію життя і кохання розповіла дружина загиблого воїна Ольга Панич, прямо над серцем у якої є татуювання «Гуцул». Сергій переконував Ольгу не робити цього: мовляв, у подальшому житті тату може заважати їй у стосунках, якщо його не стане… А жінка була впевнена у своїх діях. Continue reading →

«Хочеться чогось свого». Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці

Leave a reply

Як живуть переселенці у модульному містечку в Нижній Сироватці.

***
Нібито вчора працівники сільради дивилися у вікно кабінету на вулицю й казали «О, будиночок поїхав, будиночок поїхав», насправді ж уже минув рік, як у Нижній Сироватці з’явилися десять модульних будинків для переселенців. Їх привозили фурами й встановлювали так швидко, що в селі кажуть — виросли, як гриби після дощу. Наразі в модульному містечку проживають 20 дорослих і 32 дитини, які переїхали сюди з прикордоння Сумщини й Донбасу. Про те, як переселенці влаштувалися на новому місці та з якими складнощами зіштовхнулися, дізналися журналісти сайту «Трибуна.Суми». Continue reading →

Сила волі та бажання захищати Василя Лаврентєва

Leave a reply

Проста мрія та перші випробування

Про кращу долю, ніж жити у рідній Хмелівці, створити сім’ю, працювати у місцевому колгоспі трактористом, як батько, Василь з дитинства і не мріяв. А життя, зі свого боку, з повагою ставилося до його планів. Народився наш герой 26 липня 1978 року. Швидко промайнуло щасливе дитинство у звичайних турботах сільської сім’ї. Навчався у Краснопільській ЗОШ, але випускником став Хмелівської школи, яка вперше зустрічала сільських дітлахів, коли Василь Лаврентєв вже йшов до дев’ятого класу. Здобувши базову загальну середню освіту, юнак вступив до Краснопільського ДПТНЗ-43. Continue reading →