Сучасна оптометрія у Краснопіллі

Зір – найскладніша та найцікавіша властивість живих істот. Саме завдяки зору ми сприймаємо красу навколишнього світу, бачимо рідних людей та можемо здобувати нову інформацію. Та, на жаль, проблеми з вадами зору на сьогоднішній день є досить розповсюдженим явищем.

Саме для допомоги у корекції зору у Краснопіллі відкрито салон оптики “ПП Фурсов М.М”. І ось вона, блискучо-світла господа окулярів, декілька зацікавлених відвідувачів, професійна консультація господаря.

– Доброго дня, Михайле Михайловичу! Ваш заклад не є медичним? Яку фахову допомогу Ви надаєте?

– Ні, заклад не медичний, це салон оптики. За освітою я майстер оптометрист.

– Чим відрізняється лікар-офтальмолог від оптометриста?

– Оптометрія – це вузький профіль офтальмології, присвячений корекції зору за допомогою лінз, Тобто я можу допомогти у виправленні зору лише окулярами та контактними лінзами. Здійснюю комп’ютерний підбір оптики. Continue reading →

Гнат Михайличенко. До 125-річчя від дня народження

Продовжуємо знайомство з життєвим і творчим шляхом нашого талановитого земляка Гната Михайличенка. Пропонуємо статтю А. Приходька, що побачила світ 1929 року у журналі “Червоний шлях”.

А. ПРИХОДЬКО

Гнат Михайличенко*

Г. Михайличенко в своих творах встає як видатний революціонер, що зі шкільного стільця ще в 1911—12 р. пірнув у вир нелегальної революційної боротьби з її жахливими і відважно-героїчними пригодами, та рано пізнав режим царської в’язниці, і жандармське катування, і заслання в просторах холодної, дикої Сибірської тайги. А в Жовтневу революцію України він уже увійшов, як один з керівників класової боротьби. І в найлютішу пору кривавої бойні, в деникінському підпіллі Г. Михайличенко загинув в льохах генеральської інквізиції смертю хороброго.

Од Г. Михайличенка ми маємо літературну спадщину, що її нині зібрано. Ці аркушики з тюремних спогадів, нотатки, “листки з під снігу”, що на них вилились переживання і відблиски велетенської душі — заслуговують особливої уваги, як продукт безперечного першорядного таланту: яскравого, оригінального, самобутнього і… самотнього.

Ясним метеором промайнуло життя геніяльного самородка у величних хвилях революційного руху аж до трагічного кінця. І на скрижалях української історії, що її створив кров’ю і залізом пролетаріат, лишилась ніжна і тяжко-драматична творчість Г. М-ка як якийсь парадокс, як скалки чудових узорів, що випадково збереглися після руїни, як рештки фрагментів, на яких заховались сліди таємничих знаків нерозгаданого надзвичайно змістовного, глибокого життя. Continue reading →

«З Олексіївки Захід дуже добре видно»

17 вересня у Львові закінчився 24 Форум видавців. Одну з нагород за підготовку до друку книги Леоніда Ушкалова «Ловитва невловного птаха: Життя Григорія Сковороди» отримало видавництво «Дух і Літера». Його головний редактор Леонід Фінберг сказав зі сцени наступне: «Усі повинні знати своїх геніїв. Леонід Ушкалов – геній, читайте його».

Ми зустрілися із цим харківським генієм для того, щоб поговорити про працю, про плани та ідеї, про минуле та майбутнє.

Чим є для вас праця та чому саме літературознавство?

Праця? Дуже гарне питання, навіть на знаю як на нього відповісти. Може, для кого праця – це каторга, а для мене – це найбільша насолода. Я колись написав такий есейчик «Жага солодкого неробства». І там я казав, що ось оте відчуття, яке виникає у людини, яка нічого не робить, а просто дивиться на море, сидячи під пальмами – оте відчуття в мене виникає, коли я займаюсь цією працею. Був такий філософ не першої руки Іван Мірчук, ректор Українського вільного університету в Мюнхені. Він казав: «Не можу збагнути, чому в Україні ніяк не може причепитися філософія. Наші інтелектуали витрачають всі свої сили на те, щоб якось прожити, на оцю політичну боротьбу. І в них не вистачає часу займатися отим солодким неробством». Це моя варіація на його тему. Праця для мене – це і є солодке неробство. Інакше, якщо вона перетворюється на засіб заробляння грошей чи якісь такі от мотиви туди вплітаються, я намагаюсь відкараскатись від цієї праці. Continue reading →

Районний конкурс читців поезії Павла Арсеновича Грабовського

Кожен житель Краснопільщини не може не пишатися своїм рідним краєм, багатим на історичні події, пов`язані з боротьбою нашого народу з поневолювачами за свободу і незалежність. Край благодатної землі та прекрасної природи. Та, мабуть, чи не найбагатший наш край на чудових людей – митців, поетів, письменників, спортсменів, вчених, артистів, відомих воєначальників, героїв. Серед них наш земляк Павло Арсенович Грабовський.

Кожного року у вересневі дні проходить щорічний районний конкурс читців поезії П. А. Грабовського. Так, 8 вересня, у малому залі районного Палацу культури пройшов конкурс читців поезії Грабовського, присвячений 153-й річниці від дня народження великого митця. Ведуча конкурсу, бібліотекар читального залу Краснопільської районної бібліотеки Дейнека Наталія, надала слово голові Краснопільської районної ради Віталію Олексійовичу Савоненку. Continue reading →

Перший із українських модерністів

До 125-річчя від дня народження

Згадаймо забутого Гната Михайличенка

В українському історичному календарі є такі скупі рядки: «21 листопада 1919 р. денікінською розвідкою розстріляно українських письменників Василя Чумака та Гната Михайличенка». Але якщо ім’я поета Василя Чумака вряди-годи можна було зустріти в літературних дослідженнях творчості діячів культури, літератури, мистецтва періоду Розстріляного Відродження — словом, того «вибитого покоління геніїв», які буремним вітром увірвалися в молоду українську літературу 1917 р., — то Гната Михайличенка відкриваємо лише зараз. І перегортаючи сторінку за сторінкою, дізнаємося, що його вважав своїм літературним «батьком» Микола Хвильовий. Саме з Михайличенкової політично-естетичної тусовки вийшов Олександр Довженко, великий вплив мав його модерновий літературний доробок також на творчість Павла Тичини.

А нещодавно, перечитуючи поезію Богдана-Ігоря Антонича, спіймав себе на думці, що тут теж не обійшлося без Гнатової «участі». Наведу лише чотири рядки з вірша Антонича «Розмова з листком»:

В руці з землі листок
    маленький дру.
О, як є повно в нім
    зими примар,
Та крихта літа ще
    життя трима.
Листок маленький,
    мій зів’ялий друг.

Continue reading →

Берегиня роду свого

Сьогодні розповідь про нашу ювілярку, щиру, дивовижну людину, унікальну, щасливу маму, найкращу дружину, жінку з великим серцем, уродженку смт Угроїди Бондарєву Світлану В’ячеславівну. Їй 3 вересня цього року виповнилось 55. Цій жінці Господь дав доброту і теплоту, які вона дарує тим, хто ніколи їх не відчував, тим, кого вона хоче відігріти. Вона взяла віру і ділиться з кожним, у кого цієї віри немає. Взяла надію, і підтримує нею тих, хто почав її втрачати. Взяла любов і несе цю любов всьому світу. Для Світлани В’ячеславівни любов – це повітря, а без повітря немає дихання, а з цим почуттям у серці дихається легко. Про добрі справи, зроблені цією жінкою окрема розповідь. У народі говорять, що добра людина із скарбниці свого серця добуває добро, а лиха людина із злої скарбниці добуває лихо. Світлана В’ячеславівна – це добра, мудра, гуманна, правдива людина, оптимістка по життю.

Дитинство Світлани проходило у мальовничих Угроїдах. Вже тоді доля посилає випробування – тяжка хвороба на десять років прикувала до ліжка її маму. Всі турботи про найдорожчу людину лягли на дитячі плечі. Але це не зламало тендітну білявочку, а загартувало та додало в її серце милосердя. З дитячого будинку повертає в родину братика Михайлика, стає йому опікуном. Після успішного закінчення школи вступає до Лебединського педагогічного училища на факультет дошкільного виховання. Continue reading →

Дмитро ГОНЧАРЕНКО: “ПОСМІХАЙТЕСЬ, І ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!”

Про те, що Краснопільщина – батьківщина багатьох талановитих людей, не буде зайвим повторювати знову й знову, адже це не банальність, а чиста правда. Переконуєшся в цьому щоразу, при підготовці матеріалів до цієї рубрики, коли знайомишся із земляками, що живуть за межами області, а то й України.

НЕОЧІКУВАНА ПОСИЛКА

Нещодавно на адресу редакції надійшла посилка, а в ній дві книги, автором яких є наш земляк, Заслужений діяч науки і техніки України Дмитро Федорович Гончаренко.

“З великим задоволенням висилаю Вам і Вашим колегам дві мої книги, які вважаю найбільш вдалими. Одна з них “Строительство и реконструкция стадионов“, присвячена підготовці стадіонів України і Польщі до Євро-2012. У книзі детально розглянуто світові досягнення у галузі будівництва та реконструкції стадіонів. Викладений у книзі матеріал підкріплено чисельними ілюстраціями. Друга книга, це збірка “Посміхайтесь, і все буде добре“, до якої увійшли веселі історії, анекдоти та афоризми, які я збирав із різних джерел протягом багатьох років. Маю надію, що книги принесуть Вам задоволення“. Continue reading →

Тетяна Іванівна Вольвач – з любов’ю до роботи, з душею до людей

Відділення поштового зв’язку с.Михайлівське нагадує затишне приватне подвір’я. Гостинно відчинені двері, поруч з ними поштова скринька з написом “Укрпошта” – в очікуванні листів для відправки в будь яку точку світу. За охайно облаштованим бар’єром керівник і листоноша в одній особі – Тетяна Іванівна Вольвач.

По закінченню у 1983 році Сумського технікуму радянської торгівлі за спеціальністю “Технік-технолог приготування їжі”, дівчина розпочала трудову діяльність технологом Краснопільського комбінату громадського харчування, згодом стала касиром. Після декретної відпустки, для зручності за місцем проживання, влаштувалась диспетчером автопарку на Михайлівський завод вогнетривів. І так склалось, що знову стала касиром, потім бухгалтером, головним бухгалтером вже ТОВ “Демпург”. З посади звільнилась за власним бажанням, так як не мала кваліфікації бухгалтера, а відчувала велику відповідальність. Continue reading →

«Ми повинні знати, хто ми є…»

Презентація перевидання знакової роботи Миколи Сумцова відбулася в харківській книгарні «Є».

«Слобожане» – це знакова книга, написана українським етнографом, фольклористом та літературознавцем Миколою Сумцовим. Він став першим викладачем Харківського університету, який в 1906 році почав викладати українською мовою. Головною галуззю своєї діяльності він обрав саме етнографію. Його роботи з даної сфери відрізнялися багатим фактичним матеріалом. І найбільш знаковою роботою в його доробку стала книга «Слобожане».

«Це книжка, кращої за яку ще досі немає, – розповів Леонід Ушкалов, доктор філологічних наук ХНУ імені Г.С. Сковороди, – це було таке універсальне видання енциклопедичного плану про те, хто такі слобожани. З’явилося воно в 1918 році. Вже сто років минуло. І мені здається, що ніхто не написав кращого твору. Не змальовував краще звичаї та природу Слобідського краю, починаючи з часів колонізації та закінчуючи ХХ століттям». Continue reading →

Боротьба за місце в збірній

10-12 липня в Чернігові, на базі СДЮШОР з лижного спорту, пройшли Всеукраїнські змагання серед юнаків та дівчат на призи президента Федерації біатлону України Володимира Бринзака. Приїхали найсильніші спортсмени України – представники Київської, Харківської, Сумської, Тернопільської областей.

Саме переможці цих змагань будуть формувати збірну України серед юнаків і дівчат для участі в юнацьких олімпійських іграх. Першими на старт вийшли старші юнаки та дівчата. Дистанція – три км, два вогневі рубежі, штрафне коло – 75 м. Панянки-сумчанки показали відмінні результати і зайняли дві верхніх сходинки п’єдесталу.

Серед них краснопільчанка Катерина Свинаренко з одним штрафним колом стала першою. У дуельній стрільбі сумська команда здобула лише одну медаль – це срібло Катерини Свинаренко.

В спринті на лижероллерах Катерина фінішувала з найкращим часом, “привізши” суперницям більше хвилини. Continue reading →