Tag Archives: громадський

Павло Грабовський і питання національно-духовного відродження України

До 155-річчя від дня народження Павла Грабовського

Автор статті доводить, що питання національно-культурного відродження України було для П. Грабовського визначальним, а радянське літературознавство свідомо виводило на передній план питання революційності й інтернаціоналізму письменника.

У недалекому минулому дослідники життя і творчості П. Грабовського зазвичай наголошували на революційності й інтернаціоналізмі письменника. Наприклад, О. Мазуркевич та М. Якименко один із параграфів свого посібника[2] назвали «Інтернаціоналізм революційного патріота», брошуру В. Панченка затитуловано «Поет революційного гарту»[3]. Насправді ж Павло Арсенович уважав себе передусім патріотом, причому не абстрактної держави, а України. У листі до відомого громадського діяча й журналіста, редактора журналу «Зоря» Василя Лукича (В. Левицького) писав: «В мені завжди жив перш над усе українець; прихильність до рідного слова та люду перевертала все інше…» [1, с. 293]. Continue reading

Ігнатуша Олександр Миколайович – професор, дослідник історії православної церкви та громадських рухів в Україні ХХ століття

161115_o_ignatusha
Ігнатуша Олександр Миколайович

Український історик-дослідник, педагог, доктор історичних наук, професор кафедри історії України Історичного факультету Запорізького національного університету, заступник декана з наукової роботи.

Олександр Ігнатуша народився 12 жовтня 1962 року в селянській родині в с. Осоївка, що на Краснопільщині на Сумщині. Тут, на українсько-російському прикордонні, на берегах мальовничої річки Рибиці пройшло дитинство та юнь Сашка, тут він навчався і зростав. Юнацькі роки Сашко Ігнатуша провів уже на берегах Дніпра, адже він подався до Запоріжжя, аби продовжити свої науки.

У 1983 році він успішно закінчив Запорізький державний педагогічний інститут і набув фаху – вчителя історії та суспільствознавства. Одразу ж після інституту, Олександр два роки відслужив у Радянській армії (1983-1984). Після повернення з війська, Олександр Ігнатуша подався до школи – викладати. Він влаштувався вчителем історії в середню школу №32 міста Запоріжжя. З того ж часу Олександр працював в Державному архіві Запорізької області  – на посадах провідного архівіста, археографа, завідувача відділу інформації й використання документів.
Continue reading

Я ЛЮБЛЮ УГРОЇДИ

160804_Uhroidy1Саме таким гаслом 30 липня зустрічали Угроїди своїх жителів, гостей та всіх, кого доля розкидала по різних куточках країни, але, незважаючи на це, хто все ж вважає наше селище своєю малою батьківщиною. Вже стало доброю традицією саме напередодні свята Святого пророка Ілії, на честь якого освячено духовну скарбницю Угроїд – храм, проводити інше, не менш важливе свято – День селища. В цей день різко збільшується населення Угроїд, бо звідусіль на свято поспішають родичі, друзі, знайомі і просто сусіди з навколишніх сіл, щоб розділити з нами радість.

Ще задовго до початку свята лунала над селищем весела музика, на дітлахів чекали атракціони та батути, в повітрі розчинялися смачні пахощі шашликів та пиріжків, а око милувала красиво прикрашена імпровізована сцена та виставка робіт майстрів декоративно-вжиткового мистецтва. Багато прекрасних витончених робіт місцевих майстрів та майстринь було представлено на ній, але, звичайно, найбільше було вишивок: хрестиком, бісером, стрічками. Автори цих робіт А.С. Блужан, Г. О.Рашевська, Ю.А.Ярош, С.В.Бондарєва. Приємно вразили роботи по дереву молодого майстра В.С. Заїки, а його мама Н.А. Заїка поповнила експонати виставки чудовими картинами, написаними в різних техніках. Не залишилися осторонь і майстрині бісероплетіння. Роботи Ю.О.Тетянченко, К. М. Гримайло, сімейного тандему Дробот Н.Г. та її доньки Тетяни вражали красою та довершеністю.
Continue reading

ВОЛОНТЕРСЬКІ ХРОНІКИ. ДОПОМОГА АРМІЇ ТРИВАЄ

160304_helparmy
У складні часи численних випробувань, які зараз переживає Україна, усі свідомі люди намагаються взяти відповідальність за країну, беручи посильну для себе ділянку – стають волонтерами, роблять пожертвування чи просто чесно працюють на своїх роботах, будуючи нову систему цінностей.

Свого часу волонтери, мільйони звичайних українців внесли колосальний внесок у підтримку практично голої і босої армії, яка стала на захист України від російської агресії. Сьогодні наші збройні сили, їх екіпіровка, досвід, не йдуть у жодне порівняння з тим, що було на початку антитерористичної операції. Свідченням цьому є і зменшення звернень земляків-краснопільчан про допомогу до місцевих волонтерів. Звичайно, фінансові можливості жителів нашого району, місцевих підприємств і підприємців значно поступаються можливостям великих міст, тож і місцеві волонтерські організації не придбавали для фронту танки і автомобілі, але майже кожне звернення наших хлопців із передової не залишалось без уваги місцевих активістів. Тож посилки на схід до наших захисників линуть і сьогодні.
Continue reading