Tag Archives: воїн

“Це була дивовижна Людина, найкращий друг”. Згадуючи Воїна-земляка Анатолія Хиценка

Leave a reply

Анатолій Петрович Хиценко загинув 20 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області, обороняючи Україну від російського загарбника. Анатолій Хиценко був доброю і працьовитою людиною, завжди йшов назустріч людям, підтримував і допомагав.

Він народився 9 травня 1980 року в селі Мезенівка в багатодітній родині. Батьки були робітниками Мезенівського цукрового заводу. Анатолій був найменшою дитиною в сім’ї. У 1995 році Анатолій закінчив вісім класів Мезенівської восьмирічної школи. Трудову діяльність розпочав молодим робітником Мезенівського цукрозаводу. Потім працював робітником у Мезенівському бурякорадгоспі на молочнотоварній фермі. Continue reading →

“Він вмів зробити життя легшим”. Згадуючи Воїна-земляка Сергія Веремієнка

Leave a reply

Ще не встигли зів’янути квіти з похорону Героя Анатолія Хиценка, який загинув 20 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області, як знову жителі села Мезенівка проводжали в останню путь Воїна-земляка Сергія Веремієнка.

Віддаючи шану та славу, небайдужі жителі Краснопілля, зі схиленими головами, квітами, запаленими лампадками та прапорами, не стримуючи сліз, вийшли на центральну дорогу селища, якою рухався траурний кортеж. Continue reading →

ЗА ГЕРОЄМ ПЛАКАЛО І НЕБО. ЗГАДУЮЧИ ВОЛОДИМИРА ГАНЦЕВА

Leave a reply

Щира посмішка, добра душа і хоробре серце. Таким залишиться Володимир у пам’яті рідних, друзів, побратимів. Ще дев’ятнадцятирічним юнаком Володимир став солдатом, обравши службу за контрактом як альтернативну строковій. Брав участь у бойових діях на сході нашої держави. По закінченню терміну дії контракту повернувся до цивільного життя, працював у ДП «Агролісгосп». З перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора Володимир став до строю. А 20-го жовтня повернувся назавжди додому на щиті. Continue reading →

П’ятикоп Олександр Іванович – військовий льотчик, ветеран війни, доктор медичних наук, професор з Миропілля

Leave a reply

До 100-річчя професора П’ятикопа Олександра Івановича

П’ятикоп Олександр Іванович (1921 – 1983) – військовий льотчик, ветеран Другої світової війни, доктор медичних наук, професор, Голова Українського наукового товариства дерматовенерологів (1965 – 1980).

П’ятикоп Олександр Іванович народився 11 (за іншими даними – 15) вересня 1921 року в місті Миропілля Суджанського повіту Курської губернії (нині Сумського району Сумської області). Влітку 1940 року 18-річний Олександр був призваний до лав Червоної армії. А невдовзі почалася німецько-радянська війна… Continue reading →

Михайло Ларін – поет, воїн, журналіст

Leave a reply

Життя Михайла Петровича Ларіна, який народився 10 січня 1924 року в селі Осоївка Краснопільського району, було з раннього дитинства і тяжким, і одночасно легендарним. Той, хто глибоко вдумається у зміст довгого наступного речення, сам переконається у цьому.

Батька хлопчик не знав, мати не витримала голоду й померла в жахливому 1933-му, і він став круглим сиротою. Аби отримати якусь крихту гіркого хліба, водив дворами одинокого сліпого кобзаря, потім працював у млині, пас чужих корів і коней, а їсти доводилось то калачики, то духмяний цвіт акації, а іноді й перепадало яблуко дички.

З 1935-го виховувався у Сумському, Юнаківському дитбудинках та в Охтирському дитячому містечку. Як трохи звівся на ноги, вивчав слюсарну справу у фабрично-заводському училищі, що на Криворіжжі, був токарем по металу й по дереву на Харківському канатному заводі, осягав навики помічника паровозного кочегара, а вже 1940 року освоював професію модельника в Київському ремісничому училищі. Continue reading →

Прості мужики. Звичайні герої.

Leave a reply

151214_P_Kozakov1
Українці ніколи не мріяли про нових військових героїв, але нас ніхто не питав — просто поставили перед фактом. Практично жоден день у зоні АТО не минає без подвигів наших армійців, зрештою, сам факт того, що вони не стали ховатися від повісток і сьогодні несуть службу – вже подвиг. Але що ми знаємо про цих хлопців? Майже нічого. В усі часи армія трималась на простих сільських чоловіках, хлопцях. Павло Козаков з Угроїд один з таких нічим не примітних чоловіків. Білорус за національністю, він у 2005 році отримав український паспорт і вже як Громадянин України у вересні 2014 року пішов захищати тепер вже свою землю.

Читачі районки мабуть пам’ятають коротку розповідь про Павла в одній з волонтерських хронік. Як механік-водій-електрик воював у населених пунктах Горняк, Курахово, Піски, Карловка. Там у нього з’явився другий день народження – 20 листопада 2014 року, коли за кілька метрів від нього вибухнула міна, проте жодних ушкоджень не отримав. Але холод, сирість і старі болячки дали про себе знати відтак війна для Павла Козакова мала б скінчитися. Та лікарі виявилися іншої думки і чоловік вирушив, як каже, на свою «другу військову кампанію».
Continue reading →