Monthly Archives: Вересень 2015

СЕЛЯН РЯТУЮТЬ ГРАНТИ

150917_Chernechchyna
На Краснопільщині є сільські громади, які постійно беруть участь у різних конкурсах та проектах. Завдяки цьому роблять ремонти у комунальних закладах, проводять вуличне освітлення, водогони та інше. Свідком таких робіт став у Чернеччині, а голова місцевої сільської ради Іван Федорович Рагулін розповів про те, що вони вже зробили на ґрантові гроші, і що планують облаштувати в майбутньому.

– У 2009 році будівництво водогону у селі розпочали за програмою ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, – розповідає Іван Федорович. – А із січня 2014 року розпочали процедуру участі, а згодом виграли конкурс у Швейцарсько-Українському проекті DESPRO. Згідно з угодою DESPRO брав на себе 40 відсотків витрат, ще 40 мало внести населення, решта – бюджетні кошти. Але, коли у квітні цього року укладали угоду, умови дещо змінилися. Внесок DESPRO залишився без змін, а ось відсоток бюджетних коштів збільшився до сорока відсотків, тоді як людський внесок зменшився до 20%. Якщо говорити мовою цифр, то 420 тисяч гривень – DESPRO, бюджетних коштів – 460 тисяч і кошти людей становить близько трьохсот тисяч.
Continue reading

Кілометри дружби, кілометри пам’яті

150915_marathon1
13 вересня у Краснопіллі пройшов відкритий чемпіонат області з напівмарафону та XVI традиційний легкоатлетичний пробіг пам’яті майстра спорту з марафонського бігу Миколи Максимовича Литвиненка.

Засновник і духовний наставник Краснопільського клубу любителів бігу «Явір» Микола Литвиненко за своє життя взяв участь у понад 60 марафонах і напівмарафонах, у більшості з яких був переможцем або призером. Наприклад, на чемпіонаті Європи, який проходив в Італії у 1998 році, Миколі Литвиненку вже виповнилось 59 років, та це не завадило йому пробігти добову дистанцію за 23 години 5 хвилин і 18 секунд. Незабаром у Швеції він входить в десятку найкращих бігунів і стає першим серед українських марафонців.

Маючи за спиною 72 роки, М.М.Литвиненко не здавав позицій. Краснопільчани частенько бачили бігуна на вулицях селища і за його межами. Він власним прикладом ніби стверджував, що рух, біг – це життя.
Continue reading

Краснопільчанки отримали почесні звання

150915_Semerenko_honour
5 вересня на святкуванні Дня міста уродженці Краснопілля Валентина і Віта Семеренко отримали нагороди «Почесний громадянин міста Суми».

З нагоди Дня народження міста, сумчан привітали його Почесні громадяни Анатолій Єпіфанов, Олександр Шапаренко та Олександр Андронов. У цей день до числа Почесних громадян приєдналися сестри Віта і Валя Семеренко та Олена Петрова, яким міський голова, виконуючи рішення сесії Сумської міської ради від 13 серпня, вручив відповідні посвідчення та колари.
Continue reading

Леонід Костенко: Бібліометрика української науки

150914_L_Kostenko_biblio1
Система “Бібліометрика української науки” дає суспільству комплексну картину стану вітчизняного наукового середовища, розкриває його галузеву, регіональну та відомчу структуру.

Набирає гостроти дискусія про роль і місце науки в сучасному суспільстві. У колишньому СРСР результати досліджень у галузі природничих і технічних наук були затребувані військово-промисловим комплексом, а в галузі суспільних — ідеологічними структурами. Завдяки цьому питання належного фінансування досліджень не виникало. В Україні змістовна державна політика розвитку науки та освіти підмінена “оптимізаційними” заходами, орієнтованими на зменшення коштів, що виділяються на дослідження. Значною мірою причиною сформованої ситуації є відсутність конструктивного діалогу між науковою спільнотою, системою управління наукою та суспільством у цілому. Для налагодження діалогу вчені повинні надати суспільству прозору інформацію про стан науки, тенденції її розвитку та спроможність сприяти сталому розвитку економіки і вирішенню соціальних завдань.

Не менш злободенними є й питання міжнародного рейтингу вітчизняних наукових установ та державних і приватних університетів, визнання результатів їхньої дослідницької діяльності та професійності викладацького складу. Насамперед ідеться про присутність України у світовій системі наукових комунікацій, представленість публікацій наших учених у професійних профільних виданнях.
Continue reading

Творець бібліотеки інформаційного суспільства

150914_L_Kostenko1
Костенко Леонід Йосипович

Науковець у галузі комп’ютерних інформаційних систем, кандидат технічних наук (1981), старший науковий співробітник (1991), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008).

Народився 18 березня 1943 року в с. Славгород Краснопільського району Сумської області. У 1959 році вступив на перший курс Харківського інституту інженерів комунального будівництва (тепер Харківська національна академія міського господарства), з якого в 1963 році перевівся на факультет обчислювальної техніки Харківського інституту радіоелектроніки (тепер Харківський національний університет радіоелектроніки). Диплом про вищу освіту здобув у 1965 році за спеціальністю “Математичні та лічильно-розв’язувальні прилади та пристрої”.

У 1966 році перебував на строковій службі в лавах Радянській Армії. Трудову діяльність розпочав у 1967 році інженером у Інституті кібернетики АН УРСР. У 1970—1986 роках працював у Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона АН УРСР (Дослідно-конструкторське технологічне бюро), де в 1981 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Разработка и исследование агрегатируемых систем программного управления технологическими электронно-лучевыми установками”. З грудня 1986 року працює в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР (тепер Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) на посаді завідувача відділу автоматизації бібліотечно-інформаційних процесів, а з 1993 — керівника Центру комп’ютерних технологій.
Continue reading

«Високе світло імені і слова»

150914_konkurs1
Вже стало доброю традицією в переддень дня народження славного земляка П.А. Грабовського проводити районний конкурс на кращого читця поезій. В цьому році він відбувся у малому залі районного Палацу культури і у ньому взяло участь 28 чоловік з усього району.

Конкурс проводився у чотирьох категоріях: читці від 7 до 12 років – 10 чоловік; від 13 до 15 років – 10 чоловік; від 16 до 21 року – 6 чоловік; від 25 років – 2 чол.

Майстерність виконання поезії, вміння втілитися в образ оцінювало журі. Потрібно відзначити, що з кожним роком читці конкурсу удосконалюють свою майстерність у декламуванні поезій П.А. Грабовського. Журі було дуже складно визначити переможців.
150914_konkurs2
Конкурс відкрив наймолодший учасник – 5-річний Забаренко Володя з Миропілля. У віковій категорії від 7 до 12 років перемогу здобули Юля Лазаренко з с. Осоївки, Богдана Орєхова з с. Хмелівки, Яна Чала з с. Самотоївки.

У категорії від 13 до 15 років перше місце виборола Римма Аршакян (с. Осоївка), другі – Олена Гонтар (с. Рясне), Крістіна Соляник (с. Покровка), треті – Світлана Мага, Марина Лупка (смт. Краснопілля), Ольга Небилиця (с. В-Пожня).

Continue reading

З вогником в очах, з баяном у руках…

SANYO DIGITAL CAMERA
Це було давно… Сорок років тому, навесні, до нашого села приїхала молода, симпатична , з вогником в очах дівчина. Стоїть біля сільської ради. Підійшли люди й цікавляться: “А хто ти? Звідкіля?”. “Та я приїхала з Чернігівської області. Буду робити у вас завідуючою сільським Будинком культури, а звати мене Надія”. Тоді ще вона не знала, що залишиться тут надовго. Йдеться про Надію Миколаївну Гасай.

Народилась вона 5 серпня 1950 року в селі Обмачів Бахмацького району Чернігівської області в родині колгоспників Коваленків Миколи Григоровича та Марії Олексіївни. Як і всі діти підростала і пішла до школи. Вчилася, допомагала мамі на фермі біля телят, а в школі працювала в городній бригаді.

В селі часто були різні свята – концерти в клубі, весілля, проводи в армію та інші. Надію дуже приваблювало звучання гармошки. Тим більш, що її рідний дядько, мамин брат, Іван Олексійович на ній дуже гарно грав. З одинадцяти років дядько Іван почав вчити її гри на гармошці і вибивати в бубон. Це їй вдавалося з легкістю і, з часом, Надію вже запрошували як професіонала грати на всіляких святах. Це захоплення зіграло велику роль у виборі професії.
Continue reading

ВОЛОДАРКА РОДИННОЇ РЕЛІКВІЇ

150914_T_Savytska1
Наша зустріч з цьогорічною випускницею Краснопільської гімназії Тетяною Савицькою відбулася напередодні її від’їзду на навчання до Київського авіаційного університету. Позаду залишились роки в рідному навчальному закладі, які не можна назвати безтурботними, адже дівчина була президентом учнівського самоврядування гімназії, членом Малої академії наук України в Сумській області, членом агітбригади «Стимул», солісткою РПК, членом обласної збірної команди Сумської області з пішохідного та велосипедного туризму. Та всі ці «позаурочні» навантаження, за словами Тетяни, були їй лише в радість, адже любить спілкування, активний відпочинок, туризм, зміну місць, тому зізнається, що хоч і сумуватиме за гімназією, її вчителями та однокласниками, але до Києва їде з гарним настроєм. Останні літні дні принесли їй масу задоволення і незабутніх зустрічей, зокрема участь у фестивалі «Єдина Сумщина – Єдина Країна» за участю студії «Квартал 95», що відбувся нещодавно у с. Підопригори Лебединського району, де Таня Савицька здобула перемогу в конкурсі вишиванок.

– Все почалося із пропозиції заступника директора гімназії Лариси Миколаївни Хомічової взяти участь у цьому дійстві. Звісно, я погодилась. Поїхала у вишиванці, бо люблю носити національний одяг, до того ж то було патріотичне свято.

– Я так розумію, на тобі зараз саме та вишиванка, в якій ти брала участь у конкурсі?

– Так, цій вишиванці більше ста років. Моя прапрабабуся Євгенія зіткала її саморуч із домотканого полотна, сама придумувала візерунки і орнамент, сама вишивала. Потім ця вишиванка передавалася із покоління в покоління і стала нашою сімейною реліквією. Ось тепер дійшла черга мені володіти нею. Одягаю її на свята, патріотичні заходи і просто так, коли захочу.
Continue reading

З життя наших погранців

150903_edge_SlavhorodСлавгород – це маленьке село в Краснопільському районі. Живе в ньому менше тисячі осіб, з підприємств – тільки пилорама і величезні поля чорнозему, засіяні соняшником. Головна особливість цього населеного пункту – що знаходиться він на кордоні з Росією (Білгородська область), так що найчастіше межа проходить прямо по городу. У цьому селі дислокується відділ прикордонної служби (ВПС) Сумського прикордонного загону, де ми і побували.

Славгородський відділ – один з найбільш малочисельних, служить в ньому близько 40 осіб, які охороняють 30 км кордону. Проходить він по непростій місцевості – вздовж маленької річки Корова, зарослої очеретом, що місцями перетворюється на болото, глибоких ярів і посадок. Наряду до крайньої точки в дощову погоду доводиться йти 14 км, і це по глині та чорнозему, коли через кожні 5 м на берці налипають кілограми бруду.
Continue reading