Tag Archives: Харків

Перші враження про визволену Україну Олександр Довженко отримав на Краснопільщині

150318_Dovzhenko1
Довженко на фронті, 1943 р.

Книга “Історія Самотоївки від найдавніших часів” була вже майже зверстана до друку, як з села Комиші, що на Охтирщині, прилетіла приголомшуюча звістка. Знайомий краєзнавець з сусіднього району в особистому повідомленні на одному з форумів всесвітньої мережі аргументує, що славетний українець Олександр Довженко бував у Самотоївці. Лист справив враження вибуху бомби. Справді, – Олександр Довженко – людина з великої літери, митець, котрий, в небезпечні для життя “сталінські” часи, не лякався за свою національну свідомість, любов до України, як окремого регіменту, і раптом – має відношення до літопису нашої маленької батьківщини… Та про все по черзі.

1943-й рік. Перший секретар Комуністичної партії України Микита Сергійович Хрущов – один з керівників штабу Воронізького фронту, а Олександр Петрович Довженко, всесвітньо відомий український кінорежисер і кінодраматург, – “приписаний” до цього штабу, як військовий кореспондент. В цей час з майбутнім керівником Радянської держави його поєднують теплі, дружні стосунки; вони обговорюють всі новини та події, діляться планами на майбутнє, Довженко подорожує фронтовими шляхами в одному автомобілі з Хрущовим. 18 статей Довженка побачать світ у газетах, окрім того – він веде свої знамениті “Щоденники“, пише сценарій “України у вогні”, готується до зйомок документального фільму.
150318_Dovzhenko2
Олександр Довженко та Микита Хрущов. Фото 1943-го року.
Continue reading

Все, що він створив – залишилось людям!

150220_O_Tarasenko
Художник Олександр Петрович Тарасенко народився 27 травня 1918 року в селищі Краснопілля в сім’ї робітника. Ще в дитинстві Олександр захоплювався малюванням. З часом потяг до малюнків зростав і він обрав його своїм основним фахом. Але, перш, ніж здійснилася заповітна мрія, юнак пройшов немало важких років університетів життя.

Колишній курсант вищого військово-морського училища, під час служби на військовому кораблі і гадки не мав, що доведеться колись передчасно залишити море. Мріяв присвятити себе улюбленій справі. Війна перекреслила мрії. Він став піхотинцем. З першого дня «братішка», або «полундра», як жартома називали його друзі-солдати, припав побратимам до душі. Він завжди був попереду: і в розвідці, і в бою, в лавах автоматників 722 стрілецького полку 206 Червонопрапорної орденів Суворова, Кутузова та Богдана Хмельницького Корсунь-Шевченківської дивізії. А коли між боями залягала тиша, або випадали вільні години в обороні, Тарасенко брав олівця і малював. Пейзажі, портрети однополчан. Солдатські листи доносили їх з фронту матерям, дружинам, коханим.
Continue reading

Полковник Гордієнко Павло Харитонович – уродженець Миропілля, Почесний громадянин міста Бєлгород

150122_P_Gordienko
ГОРДІЄНКО Павло Харитонович
(02.06.1910 – 27.05.1990)

Рішенням виконкому міської Ради депутатів трудящих від 7 серпня 1968 року № 705 Гордієнку Павлу Харитоновичу, колишньому начальнику політвідділу 89-ї Гвардійської Бєлгородсько-Харківської стрілецької дивізії, присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бєлгород» за відзнаку в боях під час визволення міста Бєлгорода від німецько-фашистських загарбників у липні-серпні 1943 року та плідну роботу з військово-патріотичного виховання молоді.

Народився у багатодітній селянській родині в селі Миропілля Суджанського повіту Курської губернії (нині Краснопільського району Сумської області). У 1935 році призваний на військову службу в Червону Армію. Брав участь у радянсько-фінській війні. Був комісаром винищувальної протитанкової артилерійської бригади, що брала участь у битві на Волзі і звільняла на початку 1943 року Бєлгород і Харків.
Continue reading

Криклій Іван Ілліч – перший кавалер Ордена Вітчизняної війни І ступеня

150120_I_Krykliy

Криклій Іван Ілліч – перший кавалер Ордена Вітчизняної війни І ступеня

Орден Вітчизняної війни І і ІІ ступенів було засновано Указом Президії Верховної ради СРСР від 20 травня 1942-го. Цей орден став однією з перших відзнак у тій війні. Нагороджували ним солдатів, офіцерів, генералів, партизанів і підпільників.

Усього за період війни цим орденом відзначено 1276 тис. осіб, у тому числі близько 350 тис. — орденом І ступеня. Серед них — більш ніж тисяча іноземних громадян, військовослужбовці авіаполку «Нормандія — Нєман», розвідник Югославії Бранко Вукелич. Цієї нагороди були удостоєні колективи, які трудилися в тилу, допомагаючи своєю працею розгромити загарбників. Цей орден одержали підприємства, установи військових частин, населені пункти.

Сьогодні наша розповідь про кавалера ордена Вітчизняної війни І ступеня № 1 Івана Ілліча Криклія.

Заснування ордена Вітчизняної війни збіглося в часі з кровопролитними боями на Харківському напрямку в травні 1942-го. Першими, хто удостоївся цієї високої нагороди, були артилеристи, що відзначилися в той період біля села Веселе Зміївського району на Харківщині. Артилеристи гвардійського дивізіону під командуванням капітана Івана Криклія завдали ворогові відчутних втрат: за два дні боїв дивізіон знищив 32 ворожі танки. Капітан Криклій особисто підбив п’ять фашистських машин.
Continue reading

Б.Г.Лазарев: Мои встречи с Петром Леонидовичем Капицей

Б.Г.Лазарев
Мои встречи с Петром Леонидовичем Капицей

Кажется, совсем недавно (29 октября 1980г) мы отмечали 100 лет со дня рождения Абрама Федоровича Иоффе – главы самой мощной советской школы физики, к которой, в частности, принадлежали такие выдающиеся ученые, как Я.И.Френкель, И.В.Обреимов, П.Л.Капица, П.И.Лукирский, М.А.Левитская, Н.Н.Семенов, Я.Г.Дорфман. И вот уже исполнилось 100 лет со дня рождения его учеников.

Мне в жизни беспредельно повезло: я был знаком со многими из этой плеяды ученых, общался с ними, проводил совместные работы. В 1926г я стал студентом физико-механического факультета, организованного А.Ф.Иоффе при Ленинградском политехническом институте. Деканом факультета был сам Абрам Федорович, преподавателями – все названные выше ученые, а также В.В.Скобельцин, В.А.Фок, Д.А.Рожанский, М.А.Шатилен, А.Ф.Гаврилов, Т.П.Кравец, Л.Г.Лойцянский, Ю.Б.Харитон, В.Н.Кондратьев и др.
1024_Kapitsa
В тот период (1926-1930гг) П.Л.Капица не был связан непосредственно с нами – физмеховцами, но мы все его прекрасно знали и высоко ценили. Помню, например, что на нескольких занятиях студенческого физического кружка, которым руководил Ю.Б.Харитон, подробно рассматривалась установка, созданная Петром Леонидовичем в Кембридже для получения импульсных сверхсильных магнитных полей. Таким образом, Капица тоже входил в число “действующих лиц”, в дальнейшем влияние Петра Леонидовича становилось все сильнее.
Continue reading

Б.Г.Лазарев: А.Ф.Иоффе и становление физики низких температур на Украине

Б.Г.Лазарев
А.Ф.Иоффе и становление физики низких температур на Украине
1024_A_Ioffe
“…Весной я делал доклад в Харькове о важности именно в нем основать Физико-технический институт, аналогичный нашему в Ленинграде. Сейчас, при твердом курсе на индустриализацию, нам все более и более ясна важность и спешность этой задачи…

Самим ходом работ мы столкнулись с необходимостью работать при низких температурах, и такую лабораторию мы устроим во что бы то ни стало. Для нас стоит вопрос – где – в Ленинграде ли, при нашем институте, или вне его. И по-моему убеждению, это надо делать вне Ленинграда, потому что тем самым вне Ленинграда и Москвы создается первоклассный институт, каких в Европе только один (в Голландии).

Таким образом, Харьковский физико-технический институт будет центральным для СССР (и, вероятно, для окраинных государств – Эстонии, Латвии, Польши и т.д.), институтом низких температур и научно-технической базой промышленности“.

Эти слова из письма А.Ф.Иоффе к председателю СНК Украины В.Я.Чубарю могут служить эпиграфом к моей статье.

При современных масштабах нашей мощной физической науки, динамичности её развития, громадной роли в научно-техническом прогрессе подчас создается представление, особенно у молодого поколения, что, вроде, это так всегда и было. В частности, это относится и ко всей громадной области физики низких температур с её разнообразнейшими применениями. Более того, низкие температуры и связанные с ними приборы и методы вторглись в космос, медицину, биологию, сельское хозяйство и породили даже новые области (криобиологию, криомедицину и др.).

Одним из крупнейших этапов становления физической науки вообще и физики низких температур в частности является организация Абрамом Федоровичем Иоффе в конце 1918г в Петрограде Физико-технического института. Этому институту – школе А.Ф.Иоффе – вообще принадлежит главная роль в развитии всей советской физики; в ноябре 1978г было торжественно отмечено 60-летие ордена Ленина Физико-технического института им. А.Ф.Иоффе Академии наук СССР.
Continue reading

Спогади колег про академіка Бориса Лазарєва

141019_LazarevЛазарєв Борис Георгійович

Лазарєв Борис Георгійович (6 серпня 1906, Миропілля, нині Краснопільського району Сумської області — 20 березня 2001, Харків) — фізик, автор розробок в галузі фізики низьких температур та високих тисків, доктор фізико-математичних наук — 1943, професор — 1944, член-кореспондент АН УРСР — 1948, академік АН УРСР — 1951.

***

Б.Е.Патон
1024_PatonПатон Борис Євгенович

Патон Борис Євгенович (* 27 листопада 1918, Київ) — український науковець у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів, доктор технічних наук (1952); Президент АН України (з 1962), перший нагороджений званням Герой України; директор Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона НАНУ (з 1953); генеральний директор Міжгалузевого науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона» (з 1986); президент Міжнародної асоціації академій наук (з 1993).

БОРИС ГЕОРГИЕВИЧ ЛАЗАРЕВ это целая эпоха в физике, в становлении и развитии научной школы в области физики низких температур и сверхпроводимости. Это корифей, легенда в жизни и деятельности Национальной академии наук Украины. Счастлив тот, кому довелось общаться и сотрудничать с Борисом Георгиевичем, отношу себя к их числу.
Continue reading

Експериментатор завжди має рацію

141019_Lazarev
Одним із ранніх дитячих спогадів Бориса Лазарєва був гігантський хвіст комети Галея, що перетинала нічне небо. Того далекого 1910 року вона черговий раз наблизилася до Сонця, як і робить це кожні 75 із половиною років. Напевно, видовище космічного масштабу запало в душу хлопчика, принаймні в одному із виступів академік сказав, що 1986-го — у рік свого 80-ліття — він сподівається зустрітися зі старою знайомою. Так і сталося. Патріарх фізики низьких температур академік НАНУ Борис Лазарєв не тільки побачив космічну гостю вдруге, а й дожив до нового тисячоліття, проживши плідне майже 95-річне життя.

Борис Лазарєв належить до тієї когорти вчених-першовідкривачів, життя котрих стало легендою. І не лише тому, що він досяг великих вершин у науці, а й тому, що масштаб його особистості виявлявся у всіх життєвих обставинах. Continue reading

Майстер відкриттів

1017_B_Lazarev01
Борис Георгійович Лазарєв
(06.08.1906 – 20.03.2001)

Народився в с. Миропілля Краснопільського району Сумської області, український фізик-експериментатор, академік Академії наук Української РСР (з 1951). Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1930). Працював у Ленінградському (1930-1936) і в Уральському (1936-1937) фізико-технічних інститутах. З 1937 р. працював у Фізико-технічному інституті Академії наук Української РСР.

Наукові роботи відносяться до фізики твердого тіла і конденсованого стану, вакуумної техніки, зокрема до дослідження властивостей речовини при низьких температурах. Дослідження надпровідних властивостей сплавів лягли в основу розробки та створення надпровідних соленоїдів з потужними магнітними полями до 130 000 Ерстед. Встановив зв’язок надпровідних властивостей металів з особливостями топології поверхні Фермі. Спільно з Л. В. Шубніковим відкрив ядерний парамагнетизм твердого водню (1937), з К. Д. Синельниковим створив високопродуктивні дифузійні і кріогенні насоси (1946-1949). Досліджував властивості зріджених газів, розробив методику створення високих тисків при низьких температурах. Удосконалив низькотемпературний метод поділу ізотопів гелію, відкрив квантові осциляції опору і сприйнятливості у великої групи металів. Застосовував методи фізики низьких температур для вирішення технічних завдань, зокрема для одержання металів високої якості. Сталінська премія СССР (1951), Державна премія УССР (1982). Створив школу фізиків (Б. І. Вєркін, А. А. Галкін, Є. С. Боровик, І. М. Дмитренко, В. І. Хоткевич, І. А. Гіндін, Б Н. Есельсон та ін.)
***
Continue reading