Tag Archives: історія

Леонід Ушкалов: «Сьогодні» – це лиш невловима межа між «учора» й «завтра»…

151107_2_L_Ushkalov1
АКАДЕМІЧНА НАУКА – ЦЕ «РІЧ ДЛЯ СЕБЕ»

Пане професоре, чим привабила Вас давня українська література, дослідженню якої Ви присвячуєте левову частку свого часу?

Колись Юрій Володимирович Шевельов казав (не пам’ятаю вже про кого): «І в такий спосіб він змарнував своє життя». А потім додав: «Хоч, зрештою, ми всі його марнуємо, тільки кожен по-своєму». Стара українська література – це, коли хочете, мій спосіб «марнування життя». А може, це продовження моєї дитячої любові до книжок. Тільки тепер я називаю це історією літератури…

Мій інтерес до старовини можна трактувати і як таку собі втечу від марноти сьогодення. Мабуть, частка правди в тому буде. Але тільки частка, та й то невелика. Бо «сьогодні» – це лиш невловима межа між «учора» й «завтра», тобто між спогадами і сподіваннями, які прямо залежать одне від одного. Я б сказав, що ця залежність «дзеркальна». Мені здається, що чимало проблем нашого сьогодення – це химерії, пов’язані з пам’яттю. І виходить так, що розуміння сенсу старої поезії чи філософії є не чим іншим, як розумінням самого себе таки ж сьогоднішнього, та ще й певною візією майбуття. А потім можна спробувати поговорити про це з іншими людьми…
Continue reading

У Земляному вперше відзначили День села

151027_Zemliane1
Кожне місто чи село має свою давню історію, традиції та звичаї. Село Земляне є тим населеним пунктом Краснопільщини, де історія села багата й цікава, а традиції та звичаї предків передаються з покоління в покоління, відроджуються та процвітають.

Історія села бере початок із 1851 року, коли перші переселенці Грязнянської цукроварні стали справжніми господарями на своїй землі. З тих пір предки сьогоднішніх жителів села були свідками багатьох великих історичних подій. Про це свідчать хоча б козацькі кургани, де вічним сном спочивають захисники рідної землі. Та досить прикрим є той факт, що за часи свого існування жодного разу урочисто та святково День села тут не відзначали. Місцеві жителі кажуть, що вже давно з нетерпінням чекали того дня, коли в селі повсюди гучно лунатиме музика, радітимуть дорослі й малі, а гуляння не знатиме меж. Мрії жителів збулися і на Покрову Пресвятої Богородиці тут погуляли на славу.
Continue reading

Територіальні громади: знайомство зблизька. Ряснянська сільська рада

151027_Riasne1
Рясне – село, центр сільської ради. Розташоване на річці Корова та її притоці Тельонок за 18 кілометрів на південний схід від районного центру і залізничної станції Краснопілля. Засноване у 1670 році. Дворів 224, населення 735 чоловік. До Ряснянської сільської ради входять села: Рясне, Лісне, Земляне. Голова сільської ради – Кащенко Володимир Іванович, секретар – Рева Тетяна Іванівна. На території сільської ради функціонують – Ряснянський НВК, сільська лікарська амбулаторія, сільський будинок культури, 2 дозвіллєвих об’єкти, бібліотека, відділення поштового зв’язку, аптека, сільське споживче товариство. Економічну діяльність здійснюють ТОВ «Ряснянське», ФГ «П’ятипілля». Усі населені пункти газифіковані, є централізований газопровід.

Історія села

Серед мальовничої природи на «старозаїмочні» землі Сумського полковника Герасима Кондратьєва, що на річці Корова та її притоці Тельонок, його сином Андрієм у 1670 році були поселені його піддані. Це поселення було назване господарем Рясним. Назва була дана не випадково. Місцевість вся рясніла великими природніми дарами. Поселення знаходилось на пагорбі з трьох сторін оточене водою, лісом. Це було одне з кращих, багатих природою сіл Слобідської України. Переселенці обживали нові землі, будували будинки, розорювали цілинний степ, розводили худобу, займались бджільництвом, риболовлею, мисливством, різними промислами і торгівлею.
Continue reading

Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( ІІІ )

150918_history_F_Turchenko1
(закінчення, початок див. Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( І ); Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( ІІ ) )

Україна у складі Російської імперії – Радянського Союзу

Росія до 1917 р. офіційно і фактично була імперією і без врахування цього факту неможливо описати її дореволюційну історію. Тому у першому, досить об’ємному розділі книги О.А. Данилова, який називається «Между реформой и революцией. Россия 1894-1914 гг.» автори, продовжуючи називати «Росією» весь імперський простір, все ж один раз використовують назву «Російська імперія» і одного разу вказують, що Росія «…была еще и величайшая евразийская империя» [15, с.27].

Але, вказавши на цю обставину, необхідно чітко визначити, що означає на практиці імперський статус Росії. Без відповіді на це питання уявлення про історію цієї країни буде неповним. Адже в Російській імперії (чи пак в Росії) неросіяни становили більше половини від загальної кількості населення. Між росіянами і неросіянами були складні відносини. О.А. Данилов пише про суперечності «между центром и окраинами», «между русскими и инородцами» [15, с.104; 12, с.8], характерні для дореволюційної Росії. Але який характер цих суперечностей? Яким було становище російського «центру» в імперії? Чи були «инородцы» колоніально залежними від центру, чи їх статус відрізнявся від становища населення класичних колоній західних країн? Врешті-решт, якою була ієрархія національностей в Російській імперії? Яким було становище імперської, державоутворючої нації? В Україні ці питання досить активно дискутуються [див.: 26; 27, с.153-154]. О.А. Данилов і його співавтори обходять їх і тим самим залишають незрозумілим зміст, який вкладається в поняття «общая история». Як наслідок, це поняття втрачає будь-який науковий зміст і перетворюється на затерте пропагандистське кліше.
Continue reading

Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( ІІ )

150923_history_F_Turchenko01
(продовження, початок див. Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( І )  )


Росія: територія і населення

Почнемо з найзагальнішого питання: які географічні, етнонаціональні і політичні параметри визначають ключове слово концепції О.А. Данилова – О.В. Філіпова «Росія»?

Загальновідомо, що до 1917 р. Росія була поліетнічною імперією. Її офіційною назвою – Російська імперія, послуговувалися громадяни, державні діячі, російські і іноземні дипломати. Цю назву можна знайти в офіційних документах, на політичних картах.

Слід було очікувати, що образ Росії як багатонаціональної імперії знайде належне відображення в концепції історії Росії 1900-1921 рр. О.А. Данилова. Однак, у Вступі до Книги для вчителя цього автора (а це і є його концепція) читач жодного разу не знайде словосполучення «Російська імперія». Зате десятки разів використовується етнонім «Росія». Проаналізувавши його зміст, виявляємо, що О.А. Даниловим слово «Росія» використовується як синонім «Російська держава», «Російська імперія». Географічно Росією у книзі О.А. Данилова охоплюється євразійський простір від кордонів з Німеччиною і Австро-Угорщиною на Заході і до Тихого океану на Сході.
Continue reading

Федір Турченко: «Общая история»: наука чи політика? ( І )

150918_history_F_Turchenko1У статті розглядається ідея узгодження змісту українських і російських підручників з історії для середньої школи. Вивчається концептуальний і змістовний бік сучасного підручникотворення з історії Росії в Російській Федерації, а також оцінка російськими експертами сучасних підручників з історії України. Автор демонструє глибокі суперечності у поглядах українських і російських авторів на фундаментальні питання минулого. Співвідносяться наукові та політичні аспекти підручникотворення.
Ключові слова: підручникотворення, історична наука, освіта, “спільна історія”.

Контекст
В останні роки президентства Л.Д. Кучми в Україні розгорнулися дискусії про доцільність «узгодження» українських і російських підручників з історії для загальноосвітньої школи. Підставою була оголошена «спільна історія» України і Росії. Таким терміном російські експерти характеризують період перебування України та інших пострадянських країн у складі Московського царства – Російської імперії – Радянського Союзу. Тоді ідея «узгодження» не одержала підтримки професійних істориків України і вчительського загалу, а у політиків – прихильників «узгодження» не вистачило владних та й інтелектуальних ресурсів для реалізації цього проекту. Після обрання Президентом України В.А. Ющенка про цю ідею забули, хоча з боку певних політичних сил постійно звучали заклики «не переписувати історію», «виправити» підручники. Після останніх президентських виборів (2010 року – krasnopillia.info) ідея «виправлення», «узгодження» і навіть «спільного підручника» відродилася. У неї з’явилися могутні прихильники по обидва боки українсько-російського кордону, у тому числі в українських владних кабінетах. Вже зроблені перші кроки. У квітні 2010 р. на першому з моменту утворення СНД з’їзді вчителів і освітянських чиновників колишніх союзних республік, який відбувся у столиці Казахстану м. Астані, заступник міністра освіти Білорусії Казимир Фарино запропонував створити єдині для усіх країн співдружності підручники з історії. Мова йшла лише про один з багатьох предметів, які вивчаються в школі – історію. Звідси можна зробити висновок, що вивченню цього предмета приділяється особливе, по-суті політичне значення.
Continue reading

Федір Турченко: «Щоб досягти успіхів, треба багато працювати»

150918_F_Turchenko1
Обласна академічна газета «Запорізький університет» у лютому 2007 року писала:

Коли мова йде не просто про відомого науковця, блискучого викладача, педагога, а про особистість, котра, досконало працюючи над собою, змогла вплинути на виховання і громадянське становлення мільйонів українців, то важко підібрати слова, які б на повну силу змогли продемонструвати шану та величезну вдячність цій Людині. Людині, котра, пов’язавши своє життя з історією, сама стала її частиною. Людині, котра є взірцем толерантності у житті й категоричним борцем за свої принципи в науці. Людині, ім’я якої відоме як на Батьківщині, так і далеко за її межами. Людині, котра лише кропіткою щоденною працею досягла чималих життєвих висот.

Тож, вітаючи сьогодні з ювілеєм Федора Григоровича Турченка, хочеться підібрати лише найтепліші слова та найщиріші віншування. І, висловивши йому цього дня подяку від імені тисяч його учнів, колег, друзів, побажати творчих висот та життєвої гармонії. З Днем народження Вас, шановний Федоре Григоровичу!

Історія стала знаковою у його житті

Якщо говорити про Федора Турченка як науковця, непересічного вченого, доведеться дуже часто вживати слово “вперше”, адже більшість із його починань, втілених у життя проектів були саме першими ластівками у розвитку української історичної науки. Майже десятиліття тому подібну думку висловив на сторінках регіональної преси колега Федора Григоровича – професор, доктор філологічних наук (а тоді журналіст газети “Индустриальное Запорожье”) Віталій Шевченко, котрий ось що писав про вихід у світ серії підручників з “Історії України”: “Нарешті історично-педагогічна наука у нас в Україні сказала своє вагоме слово для учнів про події, що відбувалися з нашим народом, – говорилося у публікації “Нарешті сказано правду”. – У школярів з’явилася можливість вивчити історію без купюр та фальсифікацій. І з цими знаннями вони підуть у самостійне життя. Мені, наприклад, щоб розібратися в нашій історії, довелося витратити на це ціле життя. А їм потрібно просто уважно слухати вчителя та ретельно опрацьовувати підручник. Дуже добре, що починаємо говорити правду з дітей. Бо їм жити після нас. І чим більше вони будуть знати, тим легше їм буде в майбутньому”.
Continue reading

За підручниками професора історії Федора Григоровича Турченка вчиться нове покоління українців

150917_F_Turchenko1
Турченко Федір Григорович – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету, Заслужений діяч науки і техніки України, Відмінник освіти України.

Народився 19 лютого 1947 р. у с. Тимофіївка Краснопільського району Сумської області. У 1970 р. закінчив Харківський державний університет зі спеціальності “Історія”. У 1970–1973 – вчитель історії с. Терни Недригайлівського району Сумської області, Великописарівської середньої школи, Мезенівської школи Краснопільського району Сумської області. У 1973–1976 рр. – навчання в аспірантурі Харківського державного університету.
Continue reading

Леонід Дмитрович Дідоренко – фронтовик, правоохоронець, краєзнавець

150602_L_Didorenko1
Леонід Дмитрович і не відчув, як у вікно його світлиці постукала золота осінь, почала розмальовувати різнобарвними пастелями навколишній простір, стала настійливо заглядатися вечірньої пори на поодинокі зорі, що з висоти бліднувато осявають засинаючу землю. І від того щемно й бентежно на душі ветерана. А вона, ця осінь, у його житті вже 85-а, ювілейна, і, звісно, підводить підсумки пройдених життєвих доріг. Чесно складено екзамен на вірність Вітчизні, коли його юнацьке серце покликало захищати країну від ворога, мужньо стояв на герць із тими, хто порушував правопорядок, а вийшовши на заслужений відпочинок, також не сидить без діла – до останку віддає себе улюбленому краєзнавству, вивченню історії рідного краю.

Сивими голубами зринають у пам’яті роки, що вели споришевими стежинами до батьківської вишні, до криниці, біля якої такої пори звисали кетяги червоної калини. А ще тоді снувало павутиння бабиного літа, з нього ткалися вітрила, під якими можна дістатися до омріяного. Хоча родина правоохоронця з Михайлівки Дмитра Тимофійовича Дідоренка на засиджувалася на одному місці – цього вимагала міліцейська служба – Леонід швидко встигав освоюватися у новій школі, заприятелювати з сільськими однолітками.
Continue reading

ОНЛАЙН-ЗУСТРІЧ ІЗ ЗЕМЛЯКОМ НАУКОВЦЕМ

150213_F_Turchenko
Нинішні події на сході України нікого не можуть залишити байдужими, а особливо науковців. Вони прагнуть своїми працями висловити своїми точку зору на агресію Росії, висвітлити передумови виникнення збройного вторгнення на терени України. Серед них активну, цілеспрямовану позицію посідає наш земляк, доктор історичних наук, професор Запорізького національного університету Ф.Г.Турченко. Він автор багатьох статей, розвідок на теми взаємовідносин сусідніх держав. Останньою його роботою є книга «Проект «Новоросія»: 1764-2014р. Ювілей на крові».

Спільно з доктором історичних наук, професором Г.Ф.Турченко ним розглянуто 250-річний шлях взаємовідносин між Росією і Україною, розкрито історичні передумови виникнення в Російській імперії проекту «Новоросія», а також спроби його реалізувати з XVIII до початку XX століття. На конкретних фактах автори довели, що цього дотримувалися і Тимчасовий уряд в 1917 році, керівники СРСР та сучасної Росії, які, не визнаючи існування України, прагнули взяти її під своє «крило», адже усіх приваблює географічне розташування, кліматичні, природні умови, багатства нашого краю.

З метою глибшого розуміння піднятої теми днями проведено скайп-зустріч з Ф.Г Турченком. Вона проходила в онлайн-режимі за участі Запорізької обласної бібліотеки для юнацтва та Сумської обласної універсальної бібліотеки. Так, серед сумських учасників зустрічі були відомі вчені обласного центру Г.М. Іванущенко – член вченої Ради Центру досліджень визвольного руху, головний редактор інтернет-проекту «Сумський історичний портал», кандидати історичних наук Г.І.Корогод, М.А.Михайліченко, Н.М.Демиденко, Л.І. Рожкова, Ю.О.Нікітін та інші.
Continue reading