Author Archives: admin

Рясне моє рідне, живи і трудися, співай серцю милі пісні!

151115_Riasne1
8 листопада, у десятий раз жителі Рясного відзначили День села. Воно цього річ було знаковим, адже святкувалося з нагоди 345 річчя заснування населеного пункту та у день храмового празника на честь великомученика Дмитрія Солунського мироточця.

З нагоди ювілею заснування Рясного у центрі села напередодні встановлено пам’ятний знак у вигляді чималого гостроверхого каменя, схожого на козацький курган.

151115_Riasne2У центрі пам’ятного знака на мармуровому тлі своєрідної вірчої грамоти викарбувано: «Пам’ятний знак встановлено до 345-ої річниці села Рясне, заснованого у 1670 році І.Г.Кондратьєвим». Відтепер він нагадуватиме кожному жителю села від малого до великого, гостям і подорожуючим про його прадавню славну історію.

По обіду, як струмочки до цілющого джерела стікалися рясняни до сільського будинку культури на святкове дійство. Перед початком урочистої частини вони мали змогу скуштувати смачного наваристого кулешу та рибної юшки, які приготували О.В.Головашова, Є.В.Горват та Ю.В.Ткаченко. Першою, як мовиться, зняла пробу цієї страви багатодітна сім’я Степанко. Continue reading

Від сакрального до сексуального: Леонід Ушкалов

151114_Ushkalov1
Передовому досліднику творчості Григорія Сковороди в Україні сьогодні виповнюється 59 років

Леонід Ушкалов – український літературознавець і письменник, доктор філологічних наук, професор Харківського державного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди, автор академічних розвідок з історії української літератури, філософії та богослів’я, науково-популярних праць, дитячих книжок, упорядник, редактор і коментатор численних наукових та художніх видань. А якщо коротше – один із найбільших українських інтелектуалів та найпрофесійніших науковців у своїй сфері на сьогоднішній день.
Continue reading

Професор Лариса Брижик: «Ми на порозі видатних наукових відкриттів щодо життя, зрештою, щодо нас самих…»

151112_L_Bryzhyk1Брижик Лариса Свиридівна, доктор фізико-математичних наук, професор, провідний науковий співробітник Відділу нелінійної фізики конденсованого стану Інституту теоретичної фізики імені М.М.Боголюбова НАН України, член Українського біофізичного товариства, входить до складу робочої групи «Космос і біосфера» цього товариства, член Міжнародного інституту біофізики (Німеччина). Сфера наукових інтересів – фізика солітонних явищ у біологічних системах, теорія конденсованої матерії.

Лариса Брижик народилася й закінчила школу в Краснопіллі на Сумщині, вищу освіту здобула на фізичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Шевченка, в 70-х роках ХХ ст. навчалася в аспірантурі Інституту теоретичної фізики АН УРСР під керівництвом видатного українського фізика академіка Олександра Давидова, разом з ним працювала і разом написали кілька робіт. У 2000 році захистила докторську дисертацію на тему «Умови існування та динамічні властивості автолокалізованих електронних станів в низьковимірних молекулярних системах». Continue reading

Михайло Прудник: «Сьогодні гумор прямий і грубий»

151111_M_Prudnyk5
Про більш ніж 90-річну історію «гострого» видання і про особливості теперішніх жартів розмова з відомим українським письменником-гумористом.

— Чи правда, що в радянські часи якщо став «героєм» публікації в «Перці», то могли звільнити з роботи?

— І звільняли, і оголошували догани. У ті часи на кожен критичний виступ органи мусили реагувати. І зрозуміло, фейлетоніст зважував кожне слово, перевіряв кожен факт. А от якщо до друку пішов наклеп — писали скаргу в ЦК, а вже звідти нам передзвонювали на ось цей червоний телефон, який називається «інфарктним». Бувало по-різному: напишеш фейлетон про високого чиновника, і той, як кажуть, пройде гладенько. А траплялося, зачепиш когось на рівні району, і добряче вигрібаєш…
Continue reading

Головний «перець» України

151111_M_Prudnyk1
Михайло Васильович Прудник – відомий український письменник-гуморист, головний редактор журналу «Перець» (2002-2013). Лауреат національних літературних премій ім. Остапа Вишні, ім. Степана Олійника, ім. Олександра Ковіньки, переможець міжнародного гумористичного конкурсу «Алеко» (Болгарія, 2012 рік).

Михайло Прудник народився 19 листопада 1952 року в с. Мозкове Краснопільського району. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка у 1975 році. З того часу працював в українському республіканському журналі «Перець» фейлетоністом, завідувачем відділу культури, відповідальним секретарем. З 2002 року — головний редактор видання. Автор книг сатири і гумору: «Що скаже Люся», «Дорогоцінна ґуля», «Репетитор для генія», «Бестселер», «П’єдестал напрокат», «Лауреат усіх премій». Член Національної спілки письменників України (1987), Спілки журналістів України (1979), член приймальної комісії НСПУ. Член журі Всеукраїнських фестивалів гумору та сатири. Continue reading

«Юний ерудит»

151109_Erudyt1
У Краснопільському центрі дитячої та юнацької творчості вже стало доброю традицією серед вихованців закладу інтелектуально змагатися між собою. От і знову гуртківцям середньої та старшої вікової категорії була надана саме така можливість – взяти участь у конкурсно-пізнавальній програмі «Ерудит».

Основною метою даної програми було прищеплення любові до збільшення та розширення знань з різних галузей, добре відомих вихованцям (адже «ерудит» – це людина, що володіє різнобічними знаннями), виховання колективної, дружньої згуртованості та підтримки один одного, патріотизму, а також духу суперництва та кмітливості.
Continue reading

Спасибі, осінь, за твої щедроти

151109_Myropillia1
Підсумком фестивального тижня “Гармонія руху” у дошкільній групі Миропільського НВК було проведення спортивно-музичного свята “Спасибі, осінь, за твої щедроти“.

Свято розпочалося з приходом Осені у чарівному таночку. Щедрі врожаї принесла нам осінь. “Зібрати” цей врожай вирішили дві команди: “Сонечко” і “Козачата“. Після привітання, команди змагалися у таких конкурсах: “Викопай картоплю”, “Перенеси овочі до комори”, “Перекоти гарбуз”, “З’їж яблуко”. Капітани “збирали” цибульку.
151109_Myropillia2 Continue reading

Чарівне вікно лялькового театру

151109_Slavhorod1
Як досягти того, щоб кожна дитина, незалежно від її розвитку, характеру, мови, пам’яті, змогла розкритися, самореалізуватися. А це можливо лише тоді, коли вчитель творчо підходить до навчально-виховного процесу, вміє створити всі умови для саморозвитку кожного учня. Такою людиною у Славгородській ЗОШ І-ІІІ ст. є вчитель образотворчого мистецтва Павлюченко Наталія Євгенівна, яка зі своїми організаторськими здібностями, ентузіазмом, творчістю завжди вміє знайти спільну мову з дітьми.

У 2000 році вона створила ляльковий театр «Буратіно». З 2013 року колектив стає гуртком Краснопільського районного Центру дитячої та юнацької творчості, який працює на базі Славгородської ЗОШ І-ІІІ ст. І ось уже 15 років вихованці гуртка дарують радість глядачам своїми виступами.

– Мої маленькі актори дуже полюбили театр. Хочеться, щоб дитячі таланти не загубились, бо ляльковий театр – це чарівне вікно, крізь яке учні бачать, як бореться добро зі злом, як перемагає правда, яку відповідальність несе людина перед світом, – говорить Наталія Євгеніївна.
Continue reading

Леонід Ушкалов: «Сьогодні» – це лиш невловима межа між «учора» й «завтра»…

151107_2_L_Ushkalov1
АКАДЕМІЧНА НАУКА – ЦЕ «РІЧ ДЛЯ СЕБЕ»

Пане професоре, чим привабила Вас давня українська література, дослідженню якої Ви присвячуєте левову частку свого часу?

Колись Юрій Володимирович Шевельов казав (не пам’ятаю вже про кого): «І в такий спосіб він змарнував своє життя». А потім додав: «Хоч, зрештою, ми всі його марнуємо, тільки кожен по-своєму». Стара українська література – це, коли хочете, мій спосіб «марнування життя». А може, це продовження моєї дитячої любові до книжок. Тільки тепер я називаю це історією літератури…

Мій інтерес до старовини можна трактувати і як таку собі втечу від марноти сьогодення. Мабуть, частка правди в тому буде. Але тільки частка, та й то невелика. Бо «сьогодні» – це лиш невловима межа між «учора» й «завтра», тобто між спогадами і сподіваннями, які прямо залежать одне від одного. Я б сказав, що ця залежність «дзеркальна». Мені здається, що чимало проблем нашого сьогодення – це химерії, пов’язані з пам’яттю. І виходить так, що розуміння сенсу старої поезії чи філософії є не чим іншим, як розумінням самого себе таки ж сьогоднішнього, та ще й певною візією майбуття. А потім можна спробувати поговорити про це з іншими людьми…
Continue reading

Професор у стилі бароко

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Відомий харківський медієвіст і сковородинознавець Леонід Ушкалов розповів «Україні молодій» про те, що кожен має бути найкращим у своїй справі, про бароковість і незбагненність Григорія Сковороди, про неперервність української літератури…

Леоніда Ушкалова, знаного харківського медієвіста, можна слухати годинами — настільки дивовижним видається його погляд на українську літературу, в якій кожний письменник є продовжувачем традицій попередників. У науковому доробку професора кафедри української літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. Сковороди, доктора філології, — грунтовні і таки неповторні (пригадую, як студентка Києво-Могилянської академії приїздила до Харкова у пошуках «хоч чогось із Ушкалова») розвідки з історії української словесності, богослов’я та філософії —«Нариси з філософії Григорія Сковороди» (1993), «Світ українського бароко» (1994), «Григорій Сковорода і антична культура» (1997), «З історії української літератури XVII—XVIII століть» (1999), «Українське барокове богомислення (сім етюдів про Григорія Сковороду)» (2001), «Григорій Сковорода: семінарій» (2004), «Есеї про українське бароко» (2006).

Після кількагодинної розмови з харківським сковородинознавцем я таки зрозуміла, що студенти й близькі Леоніда Ушкалова мають рацію, стверджуючи, що коли так багато років віддати на вивчення життя і творчості Григорія Сковороди, то зовнішньо і світоглядно уподібнюєшся до великого філософа.
Continue reading