Tag Archives: Краснопільський

Прихисток милосердя і людської гідності

151102_hospice1

Нещодавно, у рамках проведення заходів до Всесвітнього дня хоспісної та паліативної допомоги, у хоспісному відділенні Краснопільської ЦРЛ відбувся прес-тур та засідання «круглого столу» з питань удосконалення організації і надання паліативної та хоспісної допомоги хворим за участю сумських журналістів, представників районної влади, благодійних організацій, духовності, а також фахівців міських та районних медичних закладів, які планують відкрити такі відділення на базі своїх лікарень.

Гості ознайомились із роботою, умовами хоспісного відділення, яке функціонує з липня 2012 року з метою надання медичної допомоги невиліковним хворим. Наразі в закладі перебувають пацієнти, які потребують постійного догляду, знеболюючої терапії, харчування, психологічного та душевного комфорту. Більшість пацієнтів мають важкі онкологічні захворювання. Ними опікуються 18 кваліфікованих медичних працівників.
Continue reading

«Тобі, єдина Україно, натхнення, творчість і любов!»

151008_festival1Днями у районному Палаці культури відбувся творчий звіт аматорських колективів Краснопільського району, заключний концерт обласного культурно-мистецького фестивалю «Тобі, єдина Україно, натхнення, творчість і любов!», присвячений 25-й річниці Незалежності України. Мета його проведення – пропаганда та розвиток національної культури, виховання почуття любові до рідної землі, подальший розвиток народної творчості, збереження та розвиток традиційного народного мистецтва, залучення широкої громадськості до діяльності творчих аматорських колективів.
151008_festival2
У фойє на І поверсі була розміщена фотовиставка «Пісенний віночок Краснопільщини» та грав народний аматорський духовий оркестр РПК, а на другому поверсі поціновувачі декоративно-ужиткового мистецтва мали змогу ознайомитися з виставкою народних умільців Краснопільщини та полюбуватися виставкою короваїв. Continue reading

Iз Малої Рибиці — у великий футбол

150925_M_Fomenko1
Михайло Іванович Фоменко (*19 вересня 1948 року, с. Мала Рибиця Краснопільського району Сумської області) — український футболіст, захисник і півзахисник, головний тренер національної збірної України. Відомий за виступами за футбольний клуб «Динамо» (Київ). Гравець збірної СРСР (1972–1977). Майстер спорту міжнародного класу (1975). Заслужений майстер спорту СРСР (1975).

Вихованець сумської футбольної школи «Спартак» (з 1962). Виступав за команди «Спартак» Суми (1965–1969), «Зоря» Ворошиловград (1970–1971). У київське «Динамо» прийшов перед початком сезону 1972 року, в якому «Зоря» стала чемпіоном СРСР, випередивши «Динамо» — срібного призера.
150925_M_Fomenko2
У 1972 році Фоменко дебютував і у збірній СРСР. Це сталося 16 липня на стадіоні фінського міста Вааса. У головній команді країни Михайло брав участь у відбіркових іграх чемпіонатів світу і Європи, Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі. На матчі чемпіонату Європи з національними командами Швейцарії, Чехословаччини, товариську зустріч із збірною Угорщини в Будапешті Михайло Фоменко виводив збірну СРСР в якості капітана. У 1975 році був капітаном і в «Динамо». Всього за збірну СРСР зіграв 24 матчі (в тому числі 5 матчів за олімпійську збірну СРСР).

Після завершення ігрової кар’єри — футбольний тренер. Заслужений тренер України. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.
150925_M_Fomenko3
З грудня 2012 року Михайло Фоменко – головний тренер національної збірної України з футболу.

 
***
Iз Малої Рибиці — у великий футбол

«День» побував на батьківщині Михайла Фоменка, якому ми цього року вручили символічну корону

У нещодавно опублікованому (стаття побачила світ у грудні-2013 – Краснопілля Інфо) рейтингу FIFA національна збірна України з футбол  у зайняла 18-те місце. Таким чином, за 12 місяців нашій команді вдалося додати 312 очок і піднятися на 29 позицій! За це досягнення збірна України отримала від FIFA звання «Прогрес року». Наступного ж дня стало відомо, що ФФУ вирішила продовжити до 2015 року контракт з головним тренером збірної України Михайлом ФОМЕНКОМ. Навряд чи це рішення когось здивувало, адже навіть без офіційного визнання з боку Міжнародної федерації футболу усім було зрозуміло, що саме з цим тренером національній команді вдалося досягнути небувалого прогресу й подарувати нарешті надію вболівальникам.

Тим не менше, якщо про спортивні досягнення Михайла Фоменка можна прочитати в офіційній статистиці, то дізнатися бодай якісь деталі з його нефутбольної біографії досі було вкрай важко: Михайло Іванович —  людина небагатослівна, та й преса до минулорічного призначення на посаду головного тренера збірної не надто цікавилася його особою. З надією трохи підняти цю завісу таємничості й поспілкуватися з людьми, які знають Михайла Фоменка змалку, «День» вирушив на малу батьківщину наставника національної збірної — в село Мала Рибиця Краснопільського району Сумської області.
Continue reading

Велике свято маленького села

150924_V_Prykil_1
У маленьких селах не заробляють великих грошей. Тут не починають великий бізнес, не будують нового житла. Але саме у таких маленьких селах, як Великий Прикіл, ховається Україна, яка майже зникла у асфальті великих міст…

Півгодини їзди трасою, а потім польовою дорогою і ось раптом у вибалку бачиш село. Невеличке таке, але затишне. Це, власне, і є Великий Прикіл. Відразу на в’їзді зустрічаємо юрбу людей біля автомашини із хлібом, які й пояснили, що святкування буде відбуватись у місцевому клубі. З іншого боку вулиці дійсно чути якісь музичні мелодії, біля входу бігають маленькі дівчатка у святковому вбранні, а вже за хвилину немов старому знайомому пояснюють, що вже скоро їм підніматися на сцену, тож трішечки хвилюються, на відміну від старших хлопців, яким виступати не треба, тож безтурботно грають у теніс та більярд.
Continue reading

Руслан Головенко – поет із Запсілля

150923_R_Golovenko
Головенко Руслан Васильович (26.09.1938, с. Томичі Білогорського району Амурської обл., Росія – 25.09.1999, Харків) – поет. Кандидат сільськогосподарських наук (1979). Член Спілки письменників України (1974). Закінчив Харківський зооветеринарний інститут (1962), Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Горького у Москві (1979). Працював зоотехніком у Дагестані, Дніпропетровській та Харківській областях. Був директором тресту радгоспів у Харкові та племзаводу «Тростянець» на Чернігівщині. Друкуватися почав у 1957 році. Писав російською мовою. Автор збірок віршів «Лицо земли» (К., 1963), «Левый берег» (Дн., 1967), «Малиновый клевер» (Х., 1972), «Лестница к солнцу» (К., 1977), «Лебеди над степью» (Х., 1979), «Миг возвращения» (Москва, 1981), «Лирический момент» (Х., 1982), «Мирополье» (К., 1986), «Стихотворения» (К., 1988).

Руслан Васильович Головенко народився у 1938 році у селі Томичі Амурської області в Росії. Дитячі і юнацькі літа  майбутнього поета минули вже в Україні — у селі Запсілля Краснопільського району Сумської області. Професійну освіту Руслан Головенко здобув у Курському сільськогосподарському технікумі та Харківському зооветеринарному інституті.

Принагідно варто зазначити, що з цим інститутом пов’язані імена багатьох талановитих українських та російських митців та майстрів слова. Харківський зооветеринарний інститут (зараз – Харківська державна зооветеринарна академія) свій родовід веде від Харківського землеробного училища, заснованого ще в середині ХІХ століття. Випадково чи ні, але саме в Харківському землеробному училищі в кінці XIX — на початку XX ст. навчалось багато у подальшому відомих письменників, поетів і драматургів, видатних вчених. Зокрема, у цьому училищі навчалися видатні українські письменники та поети, уродженці Слобожанщини Олександр Олесь (який у 1902 році закінчив також Харківський ветеринарний інститут), Олекса Слісаренко, Гнат Михайличенко (більше того, відомий український діяч і письменник Гнат Михайличенко народився в слободі Студенок, що зараз є частиною Миропілля, тобто Гнат Михайличенко з Русланом Головенком – близькі земляки). Олександр Олесь в роки свого навчання разом з майбутнім відомим російським письменником Костянтином Треньовим видавав рукописний журнал «Комета». У Харківському зоотехнікумі з 1920 до 1928 р. викладачем української мови та літератури працював відомий український письменник, актор, мистецтвознавець і режисер Гнат Хоткевич (псевдонім Гнат Галайда).
Continue reading

Федір Турченко: «Щоб досягти успіхів, треба багато працювати»

150918_F_Turchenko1
Обласна академічна газета «Запорізький університет» у лютому 2007 року писала:

Коли мова йде не просто про відомого науковця, блискучого викладача, педагога, а про особистість, котра, досконало працюючи над собою, змогла вплинути на виховання і громадянське становлення мільйонів українців, то важко підібрати слова, які б на повну силу змогли продемонструвати шану та величезну вдячність цій Людині. Людині, котра, пов’язавши своє життя з історією, сама стала її частиною. Людині, котра є взірцем толерантності у житті й категоричним борцем за свої принципи в науці. Людині, ім’я якої відоме як на Батьківщині, так і далеко за її межами. Людині, котра лише кропіткою щоденною працею досягла чималих життєвих висот.

Тож, вітаючи сьогодні з ювілеєм Федора Григоровича Турченка, хочеться підібрати лише найтепліші слова та найщиріші віншування. І, висловивши йому цього дня подяку від імені тисяч його учнів, колег, друзів, побажати творчих висот та життєвої гармонії. З Днем народження Вас, шановний Федоре Григоровичу!

Історія стала знаковою у його житті

Якщо говорити про Федора Турченка як науковця, непересічного вченого, доведеться дуже часто вживати слово “вперше”, адже більшість із його починань, втілених у життя проектів були саме першими ластівками у розвитку української історичної науки. Майже десятиліття тому подібну думку висловив на сторінках регіональної преси колега Федора Григоровича – професор, доктор філологічних наук (а тоді журналіст газети “Индустриальное Запорожье”) Віталій Шевченко, котрий ось що писав про вихід у світ серії підручників з “Історії України”: “Нарешті історично-педагогічна наука у нас в Україні сказала своє вагоме слово для учнів про події, що відбувалися з нашим народом, – говорилося у публікації “Нарешті сказано правду”. – У школярів з’явилася можливість вивчити історію без купюр та фальсифікацій. І з цими знаннями вони підуть у самостійне життя. Мені, наприклад, щоб розібратися в нашій історії, довелося витратити на це ціле життя. А їм потрібно просто уважно слухати вчителя та ретельно опрацьовувати підручник. Дуже добре, що починаємо говорити правду з дітей. Бо їм жити після нас. І чим більше вони будуть знати, тим легше їм буде в майбутньому”.
Continue reading

За підручниками професора історії Федора Григоровича Турченка вчиться нове покоління українців

150917_F_Turchenko1
Турченко Федір Григорович – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету, Заслужений діяч науки і техніки України, Відмінник освіти України.

Народився 19 лютого 1947 р. у с. Тимофіївка Краснопільського району Сумської області. У 1970 р. закінчив Харківський державний університет зі спеціальності “Історія”. У 1970–1973 – вчитель історії с. Терни Недригайлівського району Сумської області, Великописарівської середньої школи, Мезенівської школи Краснопільського району Сумської області. У 1973–1976 рр. – навчання в аспірантурі Харківського державного університету.
Continue reading

Творець бібліотеки інформаційного суспільства

150914_L_Kostenko1
Костенко Леонід Йосипович

Науковець у галузі комп’ютерних інформаційних систем, кандидат технічних наук (1981), старший науковий співробітник (1991), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008).

Народився 18 березня 1943 року в с. Славгород Краснопільського району Сумської області. У 1959 році вступив на перший курс Харківського інституту інженерів комунального будівництва (тепер Харківська національна академія міського господарства), з якого в 1963 році перевівся на факультет обчислювальної техніки Харківського інституту радіоелектроніки (тепер Харківський національний університет радіоелектроніки). Диплом про вищу освіту здобув у 1965 році за спеціальністю “Математичні та лічильно-розв’язувальні прилади та пристрої”.

У 1966 році перебував на строковій службі в лавах Радянській Армії. Трудову діяльність розпочав у 1967 році інженером у Інституті кібернетики АН УРСР. У 1970—1986 роках працював у Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона АН УРСР (Дослідно-конструкторське технологічне бюро), де в 1981 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Разработка и исследование агрегатируемых систем программного управления технологическими электронно-лучевыми установками”. З грудня 1986 року працює в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР (тепер Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) на посаді завідувача відділу автоматизації бібліотечно-інформаційних процесів, а з 1993 — керівника Центру комп’ютерних технологій.
Continue reading

З життя наших погранців

150903_edge_SlavhorodСлавгород – це маленьке село в Краснопільському районі. Живе в ньому менше тисячі осіб, з підприємств – тільки пилорама і величезні поля чорнозему, засіяні соняшником. Головна особливість цього населеного пункту – що знаходиться він на кордоні з Росією (Білгородська область), так що найчастіше межа проходить прямо по городу. У цьому селі дислокується відділ прикордонної служби (ВПС) Сумського прикордонного загону, де ми і побували.

Славгородський відділ – один з найбільш малочисельних, служить в ньому близько 40 осіб, які охороняють 30 км кордону. Проходить він по непростій місцевості – вздовж маленької річки Корова, зарослої очеретом, що місцями перетворюється на болото, глибоких ярів і посадок. Наряду до крайньої точки в дощову погоду доводиться йти 14 км, і це по глині та чорнозему, коли через кожні 5 м на берці налипають кілограми бруду.
Continue reading

Олександр Якович Ладний – доктор медичних наук, професор

150821_O_Ladnyi
Ладний Олександр Якович (25.04.1940, с. Запсілля Сумської обл. — 4.05.2008, Львів) — професор кафедри фтизіатрії і пульмонології (від 1995).

Закінчив медичний факультет Львівського медичного інституту (1963).

Працював: дитячий хірург 4-ї міської лікарні Львова (1963-64); торакальний хірург (1964-67), завідувач торакального відділу (1967-76) пульмонологічної лікарні Львівської залізниці; заступник головного лікаря (1976-78), головний лікар (1978-81) Львівського обласного протитуберкульозного диспансеру; заступник завідувача (1981-87), завідувач (1987-90) Львівського облздороввідділу; асистент (1990-93), доцент (1993-96), професор (від 1996) кафедри фтизіатрії та пульмонології Львівського медичного університету.

Кандидат медичних наук (1988), доцент (1993), доктор медичних наук (1994), професор (2001). Заслужений лікар України (2004).
Continue reading