Category Archives: Люди нашого краю

Все починається з жінки

Leave a reply

160306_T_Kuznetsova
Напередодні жіночого свята ми вирішили поспілкуватися з жінкою, яка чудово знає свою справу, душею вболіває за членів свого колективу, може поєднувати у собі жіночу чарівність, розум, успішність і риси лідера. Нашим співрозмовником стала інспектор з кадрів Краснопільського лісгоспу, голова профспілки підприємства Тетяна Денисівна Кузнецова.

За освітою Тетяна Денисівна лісівник, вона – технік-лісовод, і роботі у колективі лісгоспу присвятила 36 років – майже все своє трудове життя.

«Прийшла до лісгоспу у 1979 році. Спочатку – секретар-машиністкою, а з 1981-го працюю кадровим інспектором», – ділиться вона.

Голова профспілки – це авторитет для керівництва і приклад для колективу. Саме так характеризує Тетяну Денисівну директор підприємства Віктор Мороз, так відзиваються про неї і у колективі. То ж, з повним розумінням важливості і складності її громадської справи – профспілкового лідера підприємства, – спілкуємось саме про це.
Continue reading →

ВІДВАЖНА ЛИСТОНОША

Leave a reply

160304_L_Lesnyk1Начальник відділення поштового зв’язку села Великий Бобрик Людмила Лесник належить до когорти жінок, якими захоплювався ще поет Некрасов: і коня на скаку зупинить, і в хату, охоплену полум’ям, не побоїться… Ну, коня-не коня, а злочинну групу, що намагалася пограбувати її відділення, затримати допомогла!

Напередодні жіночого свята Восьме березня Людмила Миколаївна отримала Подяку від Сумської Дирекції УДППЗ «Укрпошта» та від обкому профспілки працівників поштового зв’язку за проявлену кмітливість та самовладання при виникненні позаштатної ситуації на об’єкті поштового зв’язку.

Ту «позаштатну ситуацію», що трапилася 8 січня у Великому Бобрику ця тендітна жінка хоч згадує з посмішкою, але зізнається – нервових клітин того дня втратила таки багато.
Continue reading →

Діти – найкращий подарунок долі

Leave a reply

160304_mother-hero1Почесне звання України «Мати-героїня» – державна нагорода, що надається Президентом України жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених у встановленому законодавством порядку. Присвоюючи це високе звання, держава враховує вагомий особистий внесок кожної з цих жінок у виховання дітей у сім’ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їхніх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей громадянина України. У Краснопільському районі 187 жінок удостоєні цього почесного звання. Сьогодні ми знайомимо вас лише з кількома з них, кому це високе звання присвоєно недавно. Сподіваємось, що коротенькі розповіді про інших матерів – героїнь, які живуть у вашому селі, надішлете й ви, шановні читачі. Бо материнське щастя – це вічна і невичерпна тема!

160304_mother-hero2
Найщасливіша мама і бабуся

На тихесенькій вулиці Радянська у с.Велика Рибиця живе ветеран колгоспного виробництва, сумлінна трудівниця багатодітна мати Марія Степанівна Баранова.

Все життя вона пропрацювала у тодішньому колгоспі «Червоний Жовтень» дояркою, телятницею. Рано вставала, порала домашнє господарство, готувала їжу для великої родини і поспішала на молочнотоварну ферму, щоб старанно трудитися біля корівок і теляток. До речі, Марія Степанівна добивалася завжди високих надоїв молока, приростів ваги телят, за що неодноразово відзначалася керівниками господарства.
Continue reading →

ПРИКОРДОННИК, ВОДІЙ, АРТИЛЕРИСТ

Leave a reply

160304_V_KolesnykРубрика «Служать хлопці в армії» свого часу була постійною на сторінках нашої газети. Відслужив хлопець строкову службі чи прийшов у заохочувальну відпустку додому, і у райвійськкоматі такому обов’язково порадять зайти до редакції, розповісти про армійські будні. Змінились часи, зовсім іншою стала армія, іншими стали її солдати, і якщо вже погоджуються вони розповісти про свою службу, то чуємо ми не про стройову на плацу, не про вибухи на навчаннях, а про справжні канонади і реальну небезпеку. А що рубрика? Вона залишається і буде постійною, бо справжні хлопці, чоловіки й сьогодні служать в армії.

З одним з них, Володимиром Колесником, нас познайомив спільний товариш. Володимир тоді саме на кілька днів прибув у відпустку. Коротка розмова, в ході якої домовились наступного дня зустрітись у його рідному Земляному, а вже вранці Володимир пригощав у себе гарячим капусняком і не тільки…
Continue reading →

Маленька розповідь про велику Людину

Leave a reply

160301_Kateryna_Zabara
Життєва дорога – це тернистий шлях, обпалений гарячим сонцем та обвіяний колючим вітром, але вона й різнобарвна, як весна. Хочу розповісти про людину, яка за покликом серця та за професією своє життя присвятила людям. Я вдячна долі за те, що людину знала особисто.

Так от, 15 жовтня 1918 року в сім’ї Забари Кирила Кириловича та Віри Іванівни народилась донечка Катруся. Проживала сім’я в мальовничому селі Бранцівка по вулиці з милозвучною назвою Краснянка. Хатина стояла у вуличці, де вниз, край городу, був невеличкий ставок, навкруги якого поросли очерет з рогозою. Достатки в сім’ї були невеликі, але жила вона в любові та злагоді.

Досягнувши шкільного віку, Катруся піша до першого класу Бранцівської семирічки. Закінчивши школу та отримавши атестат, разом з татом їде вступати до технікуму. Діставшись із Бранцівки до Тростянця на підводі, дівчинка ніби потрапила у зовсім інший світ. На пероні вокзалу метушились люди, всі кудись поспішали, а на рейках стояли величезні паровози з вагонами. В один з таких і Катруся з татом. То був звичайний товарний вагон, у якому із захопленням і тривогою в серці поїхала Катруся в нове, незвідане життя. Continue reading →

Діти – справді Божа благодать

Leave a reply

160205_Ghaghenko_family
У нинішні скрутні часи стало нормою мати одну дитину, й не кожна сім’я зважується на народження ще одного нащадка, не кажучи вже про троє-четверо. А ось в Осоївці є унікальна і щаслива родина Гагенків – ієрея Андрія та його дружини Тетяни, у якій виховуються у теплі і любові аж семеро діточок. Тут вірять: діти – справді Божа благодать.

Під’їхати до будинку сільського священика нам з настоятелем благочинного округу православних церков району, митрофорним протоієреєм Іоаном Дубляком «непоміченими» не вдалося – велике вікно на кухні виходить на вулицю і його облюбувало трійко поки що не знайомої мені дітвори. Рука відразу потяглася за камерою, аби сфотографувати цю чудову, на мій погляд, картину. На це пішло кілька секунд, але цього вистачило, щоб дітвору на вікні як вітром здуло – наввипередки побігли повідомляти батьків про гостей. А вже за хвилину нас на ганку зустрічав господар отець Андрій.
Continue reading →

Одна з вулиць у Бердянську віднині носить ім’я нашого земляка, уродженця Миропілля Віталія Піддубного

Leave a reply

160126_V_Piddubnyi
Одна з вулиць у Бердянську віднині носить ім’я нашого земляка, уродженця Миропілля Віталія Піддубного.

Про це написав у фейсбуці громадський активіст Ігор Касьянов із Бердянська. “Сегодня добились чтобы улицу Куйбышева переименовали в улицу Виталия Поддубного (Сват). Слава Україні! Герої не вмирають! …Огромное спасибо за поддержку при голосовании, и вообще продвижении наших патриотических, украинских названий хочу сказать проф. Лыману И.И. и Зубрицкому И.И. Поверьте там надо было еще повоевать почти за каждое новое название”.

Віталій Піддубний народився 4 жовтня 1977 р. у с. Миропілля. До війни жив у м. Бердянськ, працював будівельником. Був активним учасником самооборони Бердянська. В цьому громадському формуванні про нього звучать найкращі відгуки, зрештою саме із Самооборони Бердянська пішов добровольцем в батальйон “Донбас”, був стрілком, брав участь у багатьох операціях по звільненню України від російських найманців.
Continue reading →

«Пускаємо собак перед собою, вони доріжку натопчуть, а ми вже по їх сліду йдемо…»

Leave a reply

160124_Vydnivka“По хрустящему морозу поспешим на край земли, и среди сугробов дымных затеряемся вдали…” Саме ця крилата фраза спадає на думку в контексті боротьби зі снігом, який – підлий – взяв, та й випав серед зими. Навіть зведення із зони АТО відійшли на другий план – вся увага громади прикута до боротьби із стихією. «Зими вже не ті, а от раніше…», – плакались деякі. Хтось скаржився, а розгрібай тепер всім, навіть голова Сумської ОДА з рятувальниками Краснопільщину відвідав.

«Керівники вже не ті, от раніше від одного погляду першого секретаря біля ніг відповідальних осіб сніг так і тане, так і тане…» – знову хтось порине у спогади. Не треба, візит обласного начальства теж поставив декого у тупик, наприклад жителів Бранцівки, які завдяки обласним ЗМІ раптом дізналися, що відтепер у їх селі розташований психоневрологічний диспансер і туди вже без проблем доставляються продукти. А жителів Новодмитрівки від цього повідомлення кинуло у холодний піт, адже їх надія на те, що до них, а отже і до підопічних інтернату, через намети проб’ється цивілізація, почала танути, як сніг навколо колишніх зляканих чиновників… От і почали надходити до нас тривожні дзвінки щодо цієї ситуації, а ще пропозиції самим, без начальства, спробувати дізнатись, як живуть-виживають найменші села, відрізані від цивілізації.
Continue reading →

Останні аплодисменти пролунали в Запоріжжі для легендарного силача Жаботинського

Leave a reply

160116_L_Zhabotynskyi
Запоріжці провели в останній путь світову легенду, дворазового олімпійського чемпіона з важкої атлетики, почесного громадянина Запоріжжя Леоніда Жаботинського

Про це повідомляє кореспондент порталу Depo.Запоріжжя.

Громадянська панахида та прощання з важкоатлетом Леонідом Жаботинським відбулися у Запоріжжі сьогодні, 16 січня.
160116_L_Zhabotynskyi01
Попри дощ до спортивної школи імені Жаботинського, де відбувалася панахида прийшли сотні людей – близькі та колеги легендарного важкоатлета, представники міської та обласної влади, молоді вихованці спортивної школи, звичайні городяни.

Колеги згадували Леоніда Жаботинського не лише як великого спортсмена, але й надзвичайно чуйну, щиру людину, яка була і залишається спортивним кумиром й життєвим взірцем для багатьох поколінь. Continue reading →

Помер легендарний важкоатлет Леонід Жаботинський

Leave a reply

C

14 січня, на 78 році пішов з життя дворазовий олімпійський чемпіон (1964, 1968) з важкої атлетики, чемпіон світу (1964-1966, 1968), чемпіон Європи (1966, 1968), п’ятиразовий чемпіон СРСР (у 1964-1969), заслужений майстер спорту СРСР, уродженець Краснопілля Жаботинський Леонід Іванович.

Народився 28 січня 1938 року в селі Успенка Краснопільського району Харківської (нині входить до смт. Краснопілля Сумської) області. Переїхав до Харкова з батьками на початку 1941 року.
Continue reading →