Днями у районному Палаці культури відбувся творчий звіт аматорських колективів Краснопільського району, заключний концерт обласного культурно-мистецького фестивалю «Тобі, єдина Україно, натхнення, творчість і любов!», присвячений 25-й річниці Незалежності України. Мета його проведення – пропаганда та розвиток національної культури, виховання почуття любові до рідної землі, подальший розвиток народної творчості, збереження та розвиток традиційного народного мистецтва, залучення широкої громадськості до діяльності творчих аматорських колективів.

У фойє на І поверсі була розміщена фотовиставка «Пісенний віночок Краснопільщини» та грав народний аматорський духовий оркестр РПК, а на другому поверсі поціновувачі декоративно-ужиткового мистецтва мали змогу ознайомитися з виставкою народних умільців Краснопільщини та полюбуватися виставкою короваїв. Continue reading
Category Archives: Громада сьогодні
Територіальні громади: знайомство зблизька. Великобобрицька сільська рада
Великий Бобрик – село, центр сільської ради, розташоване на березі річки Бобрик, лівої притоки Сироватки, за 25 кілометрів на захід від районного центру. До складу сільської ради входять села – Великий Бобрик, Малий Бобрик, Юсупівка, Кам’яне, Івахнівка. Загальна кількість дворів 1055, чисельність населення 2002 чоловіка. Загальна площа сільської ради 8150,92 га.
На території сільської ради здійснюють виробничу діяльність Великобобрицьке лісництво, ТОД “Северо-восток”, ФОП С.В.Швед, СТОВ “Вікторія”. Функціонують Великобобрицькі ЗОШ І-ІІІ ступенів і ДНЗ, Малобобрицький НВК, Великобобрицька АЗПСМ і Малобобрицький ФП, Великобобрицький СБК, Малобобрицький сільський клуб, бібліотеки у Великому і Малому Бобриках, аптека.
Голова сільської ради Степанов Володимир Володимирович, секретар – Панасенко Ольга Леонідівна.
Основні історичні віхи в розвитку села.
Село Великий Бобрик було засновано в 1660 році сотником Сумського полку Григорієм Вдовиченком. Назва села походить від річки Бобрик, яка протікала на ті часи поблизу поселення.
Continue reading
Андрій ЦАПЛІЄНКО: «Головне для мене – максимально точна інформація»

На початку вересня переглядала телепрограму «Сніданок з «1+1», де гостем у студії був відомий український військовий журналіст, ведучий та сценарист Андрій Цаплієнко. Він розповідав про майбутню презентацію своєї нової книги про війну на Донбасі «Книга змін».
У 2010 році він уже бував на Краснопільщині у Миропіллі та Рясному, тоді представляв загалу роман «Екватор. Чорний колір & Білий колір». Подумалося, добре було б аби він знову завітав на Краснопільщину, познайомив би зі своєю новою книгою жителів нашого району. І вже незабаром до моїх рук потрапляє номер телефону Андрія Юрійовича, також інформація, що він зараз на сході України в АТО, і порада – не запитувати у нього про політику. Сумнівалася чи зможу поговорити з людиною, яка стільки всього побачила, досягла і зараз вражає своїми репортажами з зони бойових дій, та все ж зважилася. Що з цього вийшло, читайте.
– Доброго вечора Андрію. Я працюю в райгазеті «Перемога» знайомого Вам Краснопільського району. Чи можна задати Вам декілька питань?
– Добрий, звісно, запитуйте.
– Андрію, а чому саме військовий журналіст?
– Як такої у мене мети не було, це сталося випадково. Років 15 тому запропонували поїхати у відрядження, я погодився, сподобалося і з того так все і почалося.
– Нещодавно у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» вийшла «Книга змін», автором якої Ви є. Чи не зможете презентувати її на Краснопільщині?
Continue reading
Вісті з Краснопільської гімназії

Нещодавно до Краснопільської гімназії завітав народний аматорський фольклорний колектив «Щеголек» Верхньо-Пожнянського Будинку культури.
Про те, що учасниці колективу та їхній керівник Володимир Махортов закохані у народну українську пісню, учні гімназії зрозуміли відразу, адже пісні лунали з такою любов’ю, ніжністю, що «мороз» пробігав по шкірі.
Гімназисти мали можливість почути майстерне виконання народних пісень, історію їх виникнення. Перед тим кожним виступом Катерина Тресницька розповідала, при якому обряді чи дійстві виконувалася та чи інша пісня.
Continue reading
ТЕХНОЛОГІЯ УСПІХУ
Як часто нам доводиться чути, що сільським господарством займатися клопітно, затратно і в цілому дуже невигідно. Яким же чином потрібно вести свою діяльність, щоб вважатися міцним господарством і мати достатньо коштів на утримання працівників, придбання техніки, сплату податків та ще щоб і на соціальну сферу вистачало? Юрій Іванович Сумець спробував себе в різних іпостасях, допоки не повернувся в Угроїди, щоб у рідній стороні створити міцне господарство, що має назву ФГ НВГ «Еліт-картопля», яке займається вирощуванням елітного посадкового матеріалу «цариці городів».
ЧУЖИЙ СЕРЕД СВОЇХ
За освітою Юрій Іванович – вчитель математики. Педагогічну освіту вирушив здобувати на Донбас, де й залишився жити. Тут, у селі Луганське Мар’їнського району місцеві жителі обрали його головою села на перших демократичних виборах. Але вже у дев’яності Юрій Іванович зрозумів, що мати проукраїнські настрої тут небезпечно.
– Будучи головою села відкрив україномовну школу, українську церкву, яка була єдиною ледь не всьому південному Донбасі, – ділиться чоловік. – Але цим налаштував проти себе все районне та обласне начальство. Далі більше. Коли на виборах Президента у 2004 році відкрито підтримував Віктора Ющенка, від погроз взялися до діла: били вікна у будинку, пошкодили автомобіль, почалися цькування, перевірки, ледь не довели до інфаркту, тож від головування вирішив відмовитись і взявся за фермерство.
Continue reading
Велике свято маленького села

У маленьких селах не заробляють великих грошей. Тут не починають великий бізнес, не будують нового житла. Але саме у таких маленьких селах, як Великий Прикіл, ховається Україна, яка майже зникла у асфальті великих міст…
Півгодини їзди трасою, а потім польовою дорогою і ось раптом у вибалку бачиш село. Невеличке таке, але затишне. Це, власне, і є Великий Прикіл. Відразу на в’їзді зустрічаємо юрбу людей біля автомашини із хлібом, які й пояснили, що святкування буде відбуватись у місцевому клубі. З іншого боку вулиці дійсно чути якісь музичні мелодії, біля входу бігають маленькі дівчатка у святковому вбранні, а вже за хвилину немов старому знайомому пояснюють, що вже скоро їм підніматися на сцену, тож трішечки хвилюються, на відміну від старших хлопців, яким виступати не треба, тож безтурботно грають у теніс та більярд.
Continue reading
ВІДЛІК ПОРЯТУНКУ ЗАВОДУ ЙДЕ НА ДНІ

Колись одне з найпотужніших бюджетоутворюючих підприємств Краснопільщини – Наумівський спиртзавод сьогодні перебуває у катастрофічному стані. Застрягле по вінця в боргах, підприємство не працює з лютого минулого року, а його працівники, які залишилися без роботи й засобів до існування, налаштовані рішуче – порізати завод на метал, потужності якого хоч сьогодні готові до виробництва продукції, не дадуть за жодних умов.
Щоб пояснити ситуацію та зняти напругу в колективі, з працівниками заводу на території підприємства зустрілися представники районної влади, фіскальних та правоохоронних органів – відреагувавши таким чином на відповідне звернення Наумівських спиртовиків. Дискусія виявилась гарячою, іноді на підвищених тонах, але й ситуація не з простих.
Continue reading
ТОВ «Псьол»: соціально-відповідальний бізнес і територіальні громади

ТОВ АФ «Псьол», де директором є М.П. Калініченко, – одне з найкращих, найпотужніших високорентабельних господарств Краснопільщини. Тут не обмежуються лише розвитком економічної складової господарства. Сільгосппідприємство першим в районі запровадило модель розвитку територіальних громад: Запсільської, Миропільської та Малорибицької на основі співпраці із соціально-відповідальним бізнесом. Ініціатором цього став Микола Петрович. Розпочав він з будівництва і капітального ремонту доріг. За кілька останніх років прокладені шляхи з твердим покриттям і відремонтовані до всіх населених пунктів, на території яких ТОВ «Псьол» здійснює виробничу діяльність.

– Дороги – це артерії життя, – говорить М.П. Калініченко. Без нормальних шляхів не можливе комфортне проживання сільських жителів, тож нещодавно відремонтована дорога з Малої Рибиці до Великого Приколу. Тепер жителі цього невеличкого віддаленого села не переймаються, як дістатися до центральної садиби. Також керівник ТОВ «Псьол» продемонстрував ще одну новобудову – дерев’яний міст через річку Заудава в районі Пенянки. Він споруджений будівельниками господарства якісно і надовго. Міст здатний витримувати автомобілі вантажопідйомністю до 60 тонн. Жителі Пенянки і Миропілля вже встигли оцінити переваги нового мосту, який сприятиме надійному сполученню з Миропіллям у будь-яку пору року.
Continue reading
СЕЛЯН РЯТУЮТЬ ГРАНТИ

На Краснопільщині є сільські громади, які постійно беруть участь у різних конкурсах та проектах. Завдяки цьому роблять ремонти у комунальних закладах, проводять вуличне освітлення, водогони та інше. Свідком таких робіт став у Чернеччині, а голова місцевої сільської ради Іван Федорович Рагулін розповів про те, що вони вже зробили на ґрантові гроші, і що планують облаштувати в майбутньому.
– У 2009 році будівництво водогону у селі розпочали за програмою ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, – розповідає Іван Федорович. – А із січня 2014 року розпочали процедуру участі, а згодом виграли конкурс у Швейцарсько-Українському проекті DESPRO. Згідно з угодою DESPRO брав на себе 40 відсотків витрат, ще 40 мало внести населення, решта – бюджетні кошти. Але, коли у квітні цього року укладали угоду, умови дещо змінилися. Внесок DESPRO залишився без змін, а ось відсоток бюджетних коштів збільшився до сорока відсотків, тоді як людський внесок зменшився до 20%. Якщо говорити мовою цифр, то 420 тисяч гривень – DESPRO, бюджетних коштів – 460 тисяч і кошти людей становить близько трьохсот тисяч.
Continue reading
Кілометри дружби, кілометри пам’яті

13 вересня у Краснопіллі пройшов відкритий чемпіонат області з напівмарафону та XVI традиційний легкоатлетичний пробіг пам’яті майстра спорту з марафонського бігу Миколи Максимовича Литвиненка.
Засновник і духовний наставник Краснопільського клубу любителів бігу «Явір» Микола Литвиненко за своє життя взяв участь у понад 60 марафонах і напівмарафонах, у більшості з яких був переможцем або призером. Наприклад, на чемпіонаті Європи, який проходив в Італії у 1998 році, Миколі Литвиненку вже виповнилось 59 років, та це не завадило йому пробігти добову дистанцію за 23 години 5 хвилин і 18 секунд. Незабаром у Швеції він входить в десятку найкращих бігунів і стає першим серед українських марафонців.
Маючи за спиною 72 роки, М.М.Литвиненко не здавав позицій. Краснопільчани частенько бачили бігуна на вулицях селища і за його межами. Він власним прикладом ніби стверджував, що рух, біг – це життя.
Continue reading

