Tag Archives: Харків

Леонід Ушкалов. Хвильовий і Ко: Зустріч з Європою (ч.2)

Leave a reply

Леонід УШКАЛОВ. ХВИЛЬОВИЙ І К °: ЗУСТРІЧ З ЄВРОПОЮ

(закінчення)

***
Та нехай навіть закордон був не проявом «рвачества», а просто місцем роботи, що давало можливість бодай кілька років пожити нормальним життям. Так-так: нормальним людським життям. Згадаймо етюд Хвильового «Зав’язка». Дипломата Криленка відкликали додому, і він у вагоні найвищого класу їде з Берліна до Харкова. «…Криленко згадав і рівні берлінські вулиці, і тихий кабінет над Шпреє, і нормальне й точне, мов годинниковий механізм, німецьке життя. Все це перший раз за всю дорогу пройшло перед ним з кінематографічною швидкістю і залишило за собою в його душі трохи гіркий і неприємний слід. І що його з Берліна зовсім одкликано, він тільки зараз гостро відчув». Трохи згодом його співрозмовник Шарко каже: я бачу з вашого обличчя, що «вас зовсім одкликано, і ви цим незадоволені, бо ви любите стару матушку Європу, звикли до неї, і наша Євразія вас трохи коробить…» І ще далі: «…Криленко спробував був заснути. Але заснути він теж не міг: ані одноманітні перебої коліс, ані рання година не допомогли йому. Звикши до нормального життя, дисциплінованого певним режимом, він фізично не міг віддавати сну більше того, як припадало йому по встановленому в блокнотові розпису». Continue reading →

Леонід Ушкалов. Хвильовий і Ко: Зустріч з Європою (ч.1)

Leave a reply

Наприкінці передмови до своїх «Думок проти течії», виданих у Харкові 1926 року, Микола Хвильовий, звертаючись до читача, казав: «І коли ти переконаєшся, що ми в основному стоїмо на правдивому шляху, – неси наші мислі в найглухіші закутки республіки і всюди підтримуй нас. Тільки спільними зусиллями ми виведемо нашу “хохландію” на великий історичний тракт». Пройде п’ятдесят років. У 1976-му я стану студентом Харківського університету. У 1993-му в Харкові побачить світ моя перша книжка – «Нариси з філософії Григорія Сковороди». А в серпні-вересні 1994-го автор інших «Думок проти течії», виданих у Ной Ульмі 1949 року, вихованець Харківського університету й переконаний «хвильовіст» Юрій Шевельов напише з Нью-Йорка Олексі Ізарському: «А бувають усе-таки добрі речі з хохландії. От книжечка Ушкалова про Сковороду. Їй-бо добре!.. Я робив висновки з мови й стилю, він з філософії, а виходить майже на те саме»… Шевельовська «хохландія» – це, ясна річ, відлуння «хохландії» Хвильового. А що таке «великий історичний тракт», на який рано чи пізно має вийти моя Вітчизна? «Європа», – казав Хвильовий. Continue reading →

Федір Турченко: Перша світова війна і геополітичний дискурс Миколи Міхновського

Leave a reply

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО

На початку ХХ ст. перед українським національним рухом стояло два взаємопов’язаних завдання: досягнення державного статусу України (незалежність чи автономія) і територіальне об’єднання розчленованих Росією і Австро-Угорщиною українських етнічних земель. Ці завдання, власне, і становили суть «українського питання». Для їх вирішення необхідні були сприятливі внутрішні умови — готовність українського суспільства до боротьби за самовизначення України, і зовнішні — сприятлива міжнародна ситуація, якою національний політикум зміг би скористатися. Continue reading →

Історик літератури Агапій Шамрай: текст, твір та оточення (ч.3)

Leave a reply

ІСТОРИК ЛІТЕРАТУРИ АГАПІЙ ШАМРАЙ: ТЕКСТ, ТВІР ТА ОТОЧЕННЯ

(закінчення)

***

Подальше вивчення доробку Квітки пов’язане з підготовкою двотомника Вибраних творів письменника у видавництві «Книгоспілка». Історію цієї співпраці може пояснити лист ученого до М. Зерова від 27 червня 1926 р.: «Що ж до Вашої ласкавої пропозиції — дуже дякую, з охотою працюватиму. Я міг би взяти на себе твори Квітки і Стороженка* (коли передбачається його видавати)» [56, арк. 8 зв.]. Імовірно, на пропозицію адресата А. Шамрай готував тексти Квітки до публікації з літа 1926 р. по кінець 1927 р. (про це свідчать примітки до видання). Як відомо, 1928 р. святкували 150 років від дня народження письменника; можливо, «Книгоспілка» планувала випуск цього видання як ювілейного, у будь-якому разі для самого вченого двотомник став підсумком багаторічної роботи. Continue reading →

Історик літератури Агапій Шамрай: текст, твір та оточення (ч.2)

Leave a reply

ІСТОРИК ЛІТЕРАТУРИ АГАПІЙ ШАМРАЙ: ТЕКСТ, ТВІР ТА ОТОЧЕННЯ

(продовження)

***
Розглядаючи бурхливий розвиток української літератури 1920-х, на якому відобразились різновекторні культурні орієнтири, порушує Шамрай і питання літературної дискусії та низького рівня творів, «заштампованості» текстів (можливо, таку концепцію «штампів» у літературному процесі варто порівнювати з теорією «автоматизації прийому» В. Шкловського) та феномену масової літератури, письменника-аматора, який узявся за перо (за О. Білецьким): Continue reading →

Історик літератури Агапій Шамрай: текст, твір та оточення (ч.1)

Leave a reply

70 років тому, 7 квітня 1952 року, у Києві внаслідок лікарської помилки помер Агапій Шамрай – провідний український літературознавець, історик літератури, доктор філологічних наук, уродженець міста Миропілля (зараз – Сумської області).

У цьому році виповнюється також 100 років з початку наукової діяльності Агапія Шамрая. «Краснопілля Інфо» пропонує ґрунтовну статтю сучасної дослідниці Оксани Пашко про творчість і науковий внесок нашого земляка.

Оксана ПАШКО, кандидат філологічних наук
Національний університет «Києво-Могилянська академія»

ІСТОРИК ЛІТЕРАТУРИ АГАПІЙ ШАМРАЙ: ТЕКСТ, ТВІР ТА ОТОЧЕННЯ

У статті реконструйовано наукову діяльність українського літературознавця А. Шамрая (1896—1952) з 1922-го по 1929-й роки: період навчання в аспірантурі літературно-етнографічної секції науково-дослідної кафедри історії України (1922—1924), підготовка та публікація підручника «Українська література. Стислий огляд» (1927, 1928), вивчення творчості Г. Квітки. Окремо розглядаються сторінки наукового діалогу з М. Зеровим та полеміки з І. Айзенштоком і журналом «Нова генерація». Continue reading →

Гейко Дмитро Єфремович – ветеран війни, доктор медичних наук, професор із Запсілля

Leave a reply

Гейко Дмитро Єфремович (25.04.1926, с. Запсілля Миропільської волості Грайворонського повіту Курської губернії (нині – Сумський район Сумської області) – 15.07.1999, Харків) – лікар-патологоанатом, доктор медичних наук (1970), професор (1975). Учасник 2-ї світової війни. Вища освіта: Харківський медичний інститут (1953). Працював: від 1953 – Харківський медичний інститут; від 1975 – професор кафедри патологічної анатомії педіатричного факультету Харківського медичного інституту, водночас 1974–86 – декан педіатричного факультету. Сфера наукових інтересів: проблеми загальної патологічної анатомії, патологічної анатомії серцево-судинної системи та післяопераційних легеневих ускладнень, туберкульозу. Співавтор перекладу українською мовою підручника А.Струкова та В.Сєрова («Патологічна анатомія». Х., 1999). Continue reading →

Власенко Михайло Антонович – лікар-кардіолог, доктор медичних наук, професор з Миропілля

Leave a reply

Власенко Михайло Антонович (11.12.1940, с. Миропілля (нині Сумського району) Сумської області – 31.05.2015, Харків) – лікар-кардіолог, доктор медичних наук (1993), професор (2001). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Премія ім. М. Стражеска АМН СРСР (1989). Вища освіта: Харківський медичний інститут (1964). Працював: від 1967 – Харківський медичний інститут; у 1977–95 – доцент; від 1995 – у Харківській медичній академії післядипломної освіти: завідувач кафедрою терапії та нефрології. Сфера наукових інтересів: патогенез артеріальної гіпертензії, стан простагландинів, ренін-ангіотензивної та симпато-адреналової систем при серцево-судинній патології; патогенетичні механізми гострого інфаркту міокарда, недостатності кровообігу та кардіогенного шоку; розробив методи тромболітичної терапії, медикаментозного захисту міокарда та корекції гемодинамічних змін у гострому періоді інфаркту міокарда. Continue reading →

Єрмолаєва Євгенія В’ячеславівна – доктор хімічних наук, дослідниця вогнетривів у металургії

Leave a reply

Єрмолаєва Євгенія В’ячеславівна (04.11.1914, с. Угроїди Охтирського повіту Харківської губернії (нині – Сумський район Сумської області)) – доктор хімічних наук (1967), дослідниця фізико-хімічних характеристик вогнетривів і застосування їх у металургії. Вища освіта: хімічний факультет Харківського державного університету (1937). 1940–41 – працювала у 2-му Харківському медичному інституті, 1941–43 – на заводі № 537 (м. Кіров, РФ), 1943–44 – у Сталінському РК КП(б)У Харкова. 1944–65 – в Українському НДІ вогнетривів: від 1951 – завідувач хіміко-аналітичною лабораторією; 1965–75 – в Українському НДІ металів (обидва – Харків): 1965–71 – старший науковий співробітник, 1971–75 – старший науковий співробітник-консультант. Вивчала фізико-хімічні процеси, які відбуваються у вогнетривах при високих температурах, електровід’ємність катіонів металів та їх використання під час дослідження змочування вогнетривів силікатними розплавами. Continue reading →

Агапій Шамрай: ХАРКІВСЬКА ШКОЛА РОМАНТИКІВ. Вступні статті. Передні уваги (II)

Leave a reply

(закінчення)

…

Так само пісні, як художньо-естетичний факт, хоч і несміливо, але ж використовуються представниками так званої травестійної школи „Наталка-Полтавка”, „Москаль-Чарівник” Котляревського, твори Білецького-Носенка та інших. Не виходячи в цілому за межі засвоєних смаків і традицій літературних, вони, може мимоволі, відбивали, хоч і несміливо, „дух часу”, могутній потяг до народньої творчости в її „сокровеннейших глубинах”. Не випадково й те, що творчість наших попередників романтизму позначається у якійсь мірі рисами синкретизму — Котляревський пише поруч „Енеїди” і „Наталку-Полтавку”, Білецький-Носенко, письменник продуктивніший, хоч і безталанніший за Котляревського, пише „баллады на малороссийском языке — числом 15“, пробує своїх сил в романсі „Я згадую тебе, ти на умі одна” і перекладає російською мовою Шіллера; нарешті, Гулак-Артемовський пробує перекласти баляду Ґете „Рыбалка”, намагаючись зберегти серйозний тон, такий неподібний до його маніри в „Гараськових одах”. Цих тенденцій, хоч як би вони несміливо виявлялись і яке б скромне місце поруч жанрів, навіяних літературою XVIII століття, не посідали, замовчувати однак не доводиться. Continue reading →